23. ЧЕРЕЗ ЛІОН І ШВАЙЦАРІЮ ДО АВСТРІЇ
Ліон знаний кожному з нас з історії Унії. Розложився над Рода-ном. На горі красується храм Пречистої Діви Notre Dame de Fourvière, що нагадує арабський стиль і до якого можна доїхати залізничкою. В місті на кожній вулиці крамниці шовкових матерій. Але що ж залишилося з часів Ліонського собору 1274 р.? Церква св. Івана Хрестителя і візантійський процесійний хрест. St-Jean — катедра улягла прибудовам з пізніших часів, передусім фасада. Саме велів розкопи під головним вівтарем, при нагоді реставрації. Шукали за скарбом (чаші й і.) захованим в часі революції і знайшли лише місце архиєпископського трону з часів Собору.
Цікавий «Місійний Музей», бо Французи ревно займаються місіями, а французький уряд, хоч дома ставиться не дуже то прихильно до Церкви, підтримує місії і співпрацює на них в кольоніях та инших східних краях. Одинокий у своїм роді — це Музей тканин — Musée historique des tissus, де зберігаються зразки тканої матерії від найдавніших часів, передусім зі Сходу. В Ліоні є також католицький університет, в якім учив знаний у нас професор теології Танкерей.
Сценерія зміняється, коли відїздити з Ліону до Швайцарії. Поїзд в’ється між високі гори і маєте вражіння, що то високі мури, хоч полудневі Альпи не такі дикі. В Женеві треба було чекати на получення кілька годин, тому рішив я піти в місто. Адже від дитячих літ чув я назву того міста, де м. ін. Люкен забив цісареву Єлисавету. Ось показують місце вбивства і дальше острівчик Русса з його статуєю в молодечім віці. Прегарна панорама над озером Леману. Вулиці незвичайно чисті і милі. З цікавости треба було поглянути на палату Союзу Народів. При вулицях крамниці годинників, бо найкращі їх робітні і найліпші годинники — женевські. Монблянку не було видно, бо заслонений хмарами. Женева була м. ін. осідком акції Кальвіна і тому там поставили великий памятник церковним новаторам.
Задержався я ще в Ціріху, столиці Швайцарії. Місто гарне і має гарне положення. В Музею (Schweizerisches Landes-museum) найцікавіші кімнати з цілою обстановою, збережені з середніх віків, і середньовічна аптика; з археольоґії печера з чоловіком з кремньої доби.
В городі памятник педаґоґа Пестальоція, який тут уродився. Муравлина праця вбогой Швайцарії видна на кожнім кроці. Багато готелів і гостинниць, і то по всіх усюдах, бо край жив з чужинців. Гарні краєвиди, передусім коли поїзд переїзджає понад озера, або піднесеться на горі, звідки розкривається далекій вид на вершки гір, покриті снігом. По дорозі у Форарльберґу, Тиролі і Сольногороді тьма туристів, що з наплечниками й палицями вибираються в гори на прогульки. Очевидно, инші звичаї, инший спосіб життя — просто инший світ, коли порівняти з Англією та Францією. В поїзді чути й англійську мову. Багато англійців навідує Австрію в часі ферій; я стрічав навіть деяких з них вертаючи з Ірляндії до Англії.
