7. У ЗАХІДНИХ ВІЗАНТИНИСТІВ
Побут в Аквісґрані тривав лише 3—4 години, і найближчим поїздом того самого дня (20 липня) відїхав я до Бельґії. Зараз на стації провірили митники в залізничім возі прошевий квіт, бо бельґійська границя недалеко. За кільканадцять хвилин поїзд заїхав на стацію Herbesthal — а за нею починається вже бельґійська територія. Сценерія різноманітна, горбуватий край, оселі порозкидувані в садах, з яких час до часу видно стрімкі ґотіцькі вежі церков. Рістня багата, листкові дерева надають країні вигляд великого городу. Збіжжя й сіна зібрані, бо тамошнє морське підсоння далеко лагідніше від нашого. Очевидно, таких багатих і просторих ланів та лісів, як у нас, там ніде не видно. Села із критими дахівкою хатами, змодернізовані, не нагадують зовсім наших затишних і настроєвих сіл. Тип Бельґійця на загал середнього росту. Чути часто флямандську мову. Національні спори між Флямандцями і Вальонами тепер дуже гострі.
Не було часу, хоч я бажав я, відвідати наших робітників у Ліжі, яких є кількасот. Їх відвідував і правив для них пізніше Архиєрейську Службу Божу Преосв. Еп. Ніколай Чарнецький. Не перериваючи їзди, я попрямував до монастиря ОО. Бенедиктинів в Аме над Мезою (Amay s/M). За спонукою нашого Митрополита і згодою Апостольського Престола кільканадцять Бенедиктинів прийняли візантийський обряд та осіли в Аме. Черців є там приблизно 30. Мають дві молитовниці, латинського і візантийського обряду; в цій останній прегарні чаші, роблені на старовинний візантийський зразок, ризи і т. д. Ці черці дуже совісно і точно зберігають східний обряд. На коридорах багато давніх східних ікон. Деякі з черців були на Атосі, щоби приглянутися східньому чернечому життю. Видають французькою мовою місячник «Irénikon», що ставить собі за ціль студіювати Схід та інформувати західних учених про східню теологію й реліґійне життя. Мають також відповідну, досить поважну бібліотеку. При цьому стараються вони шукати зближення з англіканською Церквою, чому патронував пок. кард. Мерсіє. Вислідом цих заходів були конференції з льордом Галіфаксом в Malines.
Монастир розложився під горою. Як о. пріор Бельпер (Théodor Belpair) заявив, для них він дещо затісний, і тому думають про будову нового на терені, закупленім в Танґернот. Продажню образів, грецьких і російських ікон, металевих хрестів і девоціоналіїв стають дуже популярними між російською еміґрацією й латинниками, та взагалі між західними громадськими кругами. Ціла акція потребує довшого часу і треба тямити, що gutta cavat lapidem. — Зрозуміння Сходу на Заході не можна виробити в один день. Якщо розвиток монастиря пішов би правильним ходом, то він може стати на Заході, в Бельґії, Франції, Англії й Голляндії, найповнішою стацією знання Церков Сходу і його реліґійного життя, бо між черцями є деякі дуже інтеліґентні сили. До монастиря вступило і кількох Росіян. Їх орган «Іренікон» стрічав я на Сході в кожного Єпископа і заможнішого пароха.
В неділю правили ми соборну Службу Божу в словянській і грецькій мові, на якій зберігають також обряд теплоти св. Духа (ζέον). — Заслужили в отців інформації про Англію (деякі з них походять з Великої Британії), я вибрався до Брісселю.
Дорога вела через Намір (Namur), де колись відвідував я російський семінар св. Юрія під управою о. Сипліяна і де жило багато російської еміґрації. Околиця виглядає як гай. Видно і досить фабрик.
По долинах паслися стада білих овець, а на загонах ріс ячмінь, овес, буряки, рідше пшениця. Управляють також виноград в теплярнях під шклями. Залізниці сталі дуже численні і поїздів рівнож багато, а залізниця мабуть найдешевша в світі. Рух великий, а на ріках плавають також малі пароплави.
