III. УНІЙНІ ОСЕРЕДКИ НА ЗАХОДІ
На заклик Святішого Отця на Заході постало кілька унійних осередків, які намагаються популяризувати унійну ідею серед латинського духовенства та мирян через відправу східних богослужінь, видання про Схід, доповіді, збірники тощо. Йдеться тут, очевидно, не про території, заселені більшою кількістю з’єднаних вірних, як у Югославії, Чехії, Італії чи Австрії, а про унійні осередки серед самих латинників. Таких осередків є кілька, а саме в Бельгії, Німеччині, Франції, Англії та Америці. Вони гуртують навколо себе як з’єднаних католиків, так і нез’єднаних, і опікуються ними. Найактивнішим таким центром є монастир отців-бенедиктинців в Аме (Amay над Маасом). Від 1926 року вони видають журнал, який інформує про унійний рух — «Irénikon». Він широко розповсюджений навіть на азійському Сході. Отці-бенедиктинці підтримують тісний контакт передусім із прихильниками Унії в Бельгії та Голландії. Душпастирство східних громад у Франції та Англії перебуває в руках отців-редемптористів у Брюсселі.
Монастир в Аме було засновано з ініціативи нашого митрополита Андрея. Першим організатором був о. Бодуен (P. Beaudouin). Незважаючи на деякі їхні помилки, вони ставляться до Сходу дуже щиро й прихильно. Відбувають подорожі на Схід (Афон, Росія, Болгарія та ін.) і тому знають Схід як безпосередні свідки. У Намюрі довгий час існував конвікт для російських хлопців, який провадили отці-єзуїти.
У Франції кілька отців-домініканців (о. Омез, Дімон та ін.) заснували в 1923 р. семінар святого Василія в Ліллі, де виховувалося кілька питомців. Вони мають гарну каплицю, бібліотеку та повне обладнання. Тепер цей заклад перетворено на дім студій, де видають невеликий журнал «Істина».
У Парижі отці-асумпціоністи видають популярний журнал «L’Unité des Églises», а благодійною діяльністю займався передусім о. Тишкевич, єзуїт, через організації «Oeuvre des écoles d’Orient» та «Union française d’aide aux Russes».
У Баварії, в Мюнхені, отці-бенедиктинці також заснували колегію святого Андрія для візантійського обряду, з якої вже вийшло кілька священників. Колегію утримує товариство «Unio Catholica», яким опікувався бенедиктинець о. граф Галлен. Його діяльність була спрямована проти впливу протестантської YMCA серед нез’єднаних. Жваву діяльність у Німеччині розвинув о. Берг, який видав книжку «Ex Oriente». Також активну пропаганду провадять о. д-р М. Горникевич, греко-католицький парох у Відні, та о. д-р Вергун у Берліні, який здійснює душпастирство греко-католиків по всій Німеччині.
В Англії існує Товариство святого Івана Золотоустого, засноване єпископом Маєрсом. Також отці-бенедиктинці в Прінкнеші видають невеликий місячник «Pax», навколо якого гуртується кілька діячів, зокрема оо. Віндслов, Болтон, Бейл та інші. Англійці цікавляться унійною справою ще й тому, що англікани намагаються досягнути єдності з нез’єднаними. В Америці «Unio Catholica» поєднана з Catholic Near East Welfare Association, заснованою єзуїтом о. Едмундом Волшем. Вони видають журнал «Atonement» («Примирення»).
Митрополит Андрей безпосередньо після війни відвідав усі ці осередки в Європі та Америці й своїми доповідями намагався пробудити зацікавлення Унією.
Для розвитку унійної праці на Заході дуже успішними виявилися такі засоби. Насамперед — з’їзди та конгреси. Крім унійних з’їздів у Велеграді, Празі та Любляні, при Євхаристійних конгресах створювалися східні секції. Для масової пропаганди проводилися також спеціальні тижні. У 1931 році «Associazione cattolica italiana per l’Oriente Cristiano», осередком якої була семінарія Italo-Albanensis у Палермо, почала організовувати літургійні тижні. Крім того, вона започаткувала з’їзди, з яких перший відбувся в Римі 23–25 квітня 1933 року. Цей з’їзд поставив собі за мету: поширювати знання про Схід, показувати красу східної літургії і організовувати студії про Схід.
Усі з’їзди та товариства повинні були ламати кригу упереджень і прихильно налаштовувати західні народи. На з’їздах люди мали взаємно пізнавати й полюбити одне одного. У цьому напрямі працювали також наукові інститути через видання журналів і праць, організацію мистецьких виставок та подорожей до православних осередків.
