KS. DR. M. SIENIATYCKI — ZARYS DOGMATYKI KATOLICKIEJ
Tom I. O Bogu jedynym i trójosobowym. Kraków 1928. Nakładem autora.
Догматика о. Сенятицького, проф. університету в Кракові, знаного з многих поважнійших праць і підручників, являється поважним вкладом в польську богословську літературу. Є вона рівночасно першою пробою ширшого курсу догматики по польськи і треба сказати, що вдоволяючою.
Перший том містить науку о Бозі однім і Пр. Трійці в двох трактатах. Читач очікувавби загального введення до науки теольоґії, одначе автор по короткім вступі, де говориться зовсім слушно про конечність частної догматики в польській мові, переходить до трактату про Бога одного і, придержуючися поділу догматичних підручників, ділить його на три части. В першій говорить про існування Бога, пізнавання, докази на існування (коротко). Відтак розводиться ширше над противниками: онтольоґістами, традиціоналістами, сентименталістами, прагматистами, атеїстами, теол. Куні і др. Угляднена є найновіша Шелерова теорія пізнання Бога через любов. Добре сформулюваний аргумент св. Анзельма. В сій першій части говорить автор і про оглядання Бога в небі при помочі надприродного світла слави.
В части другій виложена наука про суть Бога, яку пізнаємо пізнанням аналогічним. Се вяжеться з попередньою частю, бо не лише наше пізнання Божої сути є аналогічне, але також і пізнання існування Бога. Добре відріжнені є аналогічні поняття від метафор (ст. 67). Належить підмітити довші уступи про антропоморфістів і пантеїстів.
Часть третя то наука о свійствах, які віртуально ріжняться від Божої сути. Бог є один, незмінний, вічний, всюдиприсутний. Бог є правда, добро і краса. Зі сути випливають ділання. Бог пізнає найзвершеніше себе і всі творіння, можливі і існуючі, причім о. Сен. держиться системи молінізмів. Наука о волі Божій, любові закінчує перший трактат.
Для проглядности належалоби підкреслити і виріжнити тези иншим друком. Дефініції краще наводити в латинській мові з долученням польського перекладу. Аргументам брак подекуди засування, ужиття в стислу форму, яку відтак можна розвинути. Аргумент зі св. Письма (Рим. 1, 19 і Прем. 13, 1—9) про пізнання Бога запобіжний, брак основнішої ексегези. Рація четверта нестійна: ходить о природне пізнання, бо в тексті нема мови про надприродне. Quod probandum est. Радше так. За брак надприродного пізнання, як чоловікові не належиться, не можна звати його глупим. Треба ясніше було розвиріжнити: Cognitio supernaturalis i. naturalis може бути objective і subiective. На ст. 71 суть Boga ipsum esse є утотожнене з ens a se, хоча бути від себе містить в собі і ступню ipsum esse. Аргумент зі св. Письма на тотожність свійств Божих зі суттю (ст. 87/8) невикінчений, порівн. ст. 103. При незмінности Бога не узгляднено, що свобода божої волі не вносить зміни. Рація під д) на ст. 132 потребує яснішого виложення. Коротко і добре унятий погляд кальвіністів на волю Бога (ст. 166). Вислови як: dzicy ludzie“ (ст. 17, 21, 44 і пр.) належить оминути. Радше говоримо о притямнім, первіснім чоловіці. При збиванню противників, можна їх лучити разом і навести аргумент, щоби не повторювати те саме. Цитати зі св. Отців треба наводити для наукової вірности з патрольоґії Мінє-а.
Трактат о Пр. Тройці є рівнож поділений на три части. Доказ на існування Пресв. Тройці, з св. Письма і традиції, попереджає уступ про єреси (монархіяни, аріяни, македоніяни і протестанти та соцінияни). Автор придержується історичного поділу, а не річевого, себто поділу на противників трьох осіб і одної божої природи. Докази зі Ст. і Нов. Завіту дуже численні.
В другій части виложена наука про походження осіб і реляції. Виклад тут на загал ясний і приступний, передусім що до поняття божих процесій та родження Сина і дихання Св. Духа. Узгляднена є ріжниця між східними і західними Вітцями. В науці о реляціях о. Сен. придержується Бійота і то зовсім слушно, бо в нього вона найглибше виложена.
Про Пр. Тройцю як найбільшу тайну і її відношення до людського розуму говорить третя часть трактату. Тут також бесіда про спосіб і правила вислову.
Замітити можна також кілька менших неточностей. В переході з викладу про Бога одного до тринітарної науки належалоби зсувати термінольоґію, що то є суть, єство, природа, осібняк, особа (про особу автор говорить, але аж на ст. 287). Рівнож треба вияснити квестію, до чого властиво доходить ум природним пізнанням в Бозі однім, чи до особи, чи до природи. Дух Св. є nomen proprium і тому Св. писати великою буквою. Comma Joh. має „поваге догматичну“, я сказавби традиційну. В доказах зі Св. Письма видвигнути фундаментальні тексти а прочі загадати, або всі основно перейти. Інакше неясно. Для многотяжних мусять бути пороблені відповідні відступи, щоби читач (студент) лекше собі затямив. Частий доказ зі Symbolum Athanasianum, може Pseudo-Athan. Ex Patre Filioque I per Filium (ст. 263) ріжниця не лише „w formule“, але і в уняттю. Наука про принцип дихання неясна і трудність невдоволюючо розвязана. Мимохіть насувається заключення: principium quod є особа, а що Отець і Син є дві особи, отже два принципи дихання. Ст. 295 замість „byt“ сказати природа, бо справді Син одержує буття від першої особи. Грецькі Отці називають тому Бога Отця αἰτία.
Часом читач відчуває тяжкий стиль, але переклад деяких термінів дуже влучний. Бракує узгляднення цінної нездійеної бог. літератури. Нецитована орієнтальна догматика о. Жюжі. Пожаданий список імен, точніша коректа і лучший папір, бо на підручник для частого вживання він заслабий. — Очевидно се дрібнички, які мимо найщиршої волі не дадуться оминути, коли ум звертає цілу увагу на упорядкування цілости і представлення науки.
В своїм нарисі догматики автор не входить в найтонші субтельности, одначе не поминає жадного важнішого питання. В висловах він обережний. На німецький спосіб подана при поодиноких розділах література, правда подекуди і менше важна. Слідна вироблена рутина, а в кількох партіях глубше начитання. Книжка вистарчає вповні для перероблення клясичного курсу і віддасть великі услуги навіть тим, що вживають латинських підручників і де виклади відбуваються в латин. мові. Для зрозуміння, вироблення точних понять і провірення їх, читання догматики в рідній або й иншій мові є дуже хосенне. Побажати би авторови скорого другого видання.
