top of page

Слово над могилою отця-доктора Івана Фіголя

Приходиться мені над могилою Учителя краснорічивости сказати некраснорічиву бесіду. Бо якжеж можна висилюватися на вимовні слова, вбирати в гарну форму думку, коли біль стискає грудь, язик відмовлює послуху, а уста німіють на вид домовини Того, що ще вчора в силі віку, з кремезним здоровям, як Самсон серед розгару праці нагло залишив свої життєві завдання і замовк на віки. Та ум і серце не погоджуються з цим.

Прямо вірити не хочеться... Але дійсности не перемудруєш, а втрати краснорічивістю не заступиш. Не помогли ні дбайливість дружини, ні ревна любов дітей, не вдіяли теж ніщо лікарські зусилля. Грізна смерть не дала вблагатися і треба таки хоч-не-хоч і рад-не-рад склонити голову перед її маєстатом і віддати їй Отсего, кого вибрала собі. І отсе ми принесли до гробу данину їй. Та чи все вона забирає нам і чи все землі ми віддаємо? Ні!

Часто життя людини порівнують до лету птиці, за якою зникає у воздусі слід, подібно як той човен, що перепливе по воді, лиш на хвилину заворушивши її плесо. Та в приміненні до покійного о. Д-ра Івана Фіголя таке порівнання слабке, а навіть кривдить Його, бо не відповідає дійсности. Радше Його життя нагадує нам рільника, що в поті чола зорав свою ниву, обробив її старанно та совісно.

Покійний уродився на Кнігинині, передмістю Станиславова, дня 4 травня 1881 р., гімназійну науку скінчив в Станиславові, а теольогічні студії у Львові й Відні, де осягнув докторат в 1908 році. Висвячений в 1905 р. обняв сотрудництво в Ляцькім шляхоцькім і Коломиї, відтак працював через 21 літ як катихит в Коломиї, Станиславові й у Львові, організуючи передусім між молоддю Марійські Дружини.

До Львова прийшов 1929 р. на прохання Академії у Впреосв. Митрополита і обняв виклади гомілєтики. Хоч коротко працював на Академії, бо лише чотири роки, то всеж таки мав великі успіхи. Ного завдання було не легке вивчити молодих кандидатів вміло, з проняттям і в захоплюючий спосіб представити слухачам науку Христа. Навчити студентів вдуматися в чар Христового слова і старатися наслідувати Його, вимагає святого життя, всестороннього знання і невсипущої праці. Сим якраз. відзначався покійний о. Доктор і свій обовязок сповнив як слід. З його школи вийшло півтора сотні молодих проповідників, пронятих засадами Покійного, що свідомі ваги стали гідно голосити Божу науку.

Звізда від звізди „разнствуєт славою" каже св. Павло, так і чоловік ріжниться один від одного чеснотами й дарами. О. Др. Фіголь як священик був гідним єреєм, залюбленим у своє покликання і цілим серцем йому відданим. Точний у своїх учительських обовязках, серйозний і луже працьовитий. Маз Він від Бога один рідкий дар, якого не стрічаємо легко, а саме вмів у своїх викладах, промовах і проповідях часто й без надуми наводити прегаркі, досадні приклади точнісінько взяті зі життя. Мимохідь здавалося нам нераз, що ми стрічалися уже з наведеною ним подією чи то в селянській хаті, чи на ринку в місті, будьто в товариській розмові. І се якраз робило Його виклади дуже займавими й притягаючими.

Та не лише вчив Він теорії вимови! Він сам виголошував також пламенні проповіди, що срібним гомоном виповнювали Божі храми. Оттак Його слова, неначе відгомін, лунають ще в нашім семинарськім храмі, котиться грімкий Його голос і доходить до наших ушей... Та ні, Він вже більше не промовить до нас. Ся остання думка морозить наше серце і гне нашу голову до землі.

Прескорбна дружино, заплакані діти, засмучена рідне, як щирий і важкий ваш біль, такий і нашої Almae Matris і Богословського Науковсго Товариства, якого Членом був Покійний від 1925 року, як також Членом Контрольної Комісії тогож Товариства. Великі надії покладали ви на свого Батька, не менші покладала на Нього й Духовна Академія. Він виготовив серед многих занять вже навіть габілітаційну грацю „Про шкільні екзорти", шоби стабілізуватися на Академії. Та Божа воля інша. Одначе вона не може нас засмучувати й прибивати, хоч четверта це могила, яку сипле вже Академія за час свого пятиліття. Тіло Покійного, що вростає в землю, прикрите сею могилою, свідчитиме про працю, яку виконала Академія серед українського народу, а для вас, рідне, буде свідком вашого праведного життя, яке ви вели під проводом побожного Батька, життя, яке відоме всім вірним і є для них зразком. А свята душа Покійника заступиться за нами перед Богом в наших журбах і трудах і вимолюватиме благословення для нас на дальшу путь життя. Покійний стане нашою славою серед людей, а перед Богом певним заступником. Це єдина радісна думка і вираз підйому, якими прощаємося нині з Покійником[1].

герб Йосиф Сліпий

ПАТРІАРХ ЙОСИФ СЛІПИЙ

Сайт створений виключно для поширення спадщини Йосифа Сліпого.

Він не має комерційної мети та не спрямований на отримання прибутку.

bottom of page