ВАСИЛІЙ ЧСВ, ДИЯКОН. ЛЕОНИД ФЕДОРОВ. ЖИЗНЬ И ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ. РИМ, 1966.

Як далі у томі III–V печатаємо життєпис і діяльність Отця Леоніда Фьодорова. Він був студитом на Західній Україні і недовгий час в Камінці на праці Славонії і Боснії (Югославія).

Митрополит Андрей іменував його в 1917 р. першим Екзархом Російської Католицької Православної Церкви. Він, без сумніву, був найсильнішим її представником. Після його смерти на засланні в Вятці, Слуга Божий Андрей робив вже всі заходи, щоб Церква проголосила його блаженним і святим та й в тому напрямі він приготовляв написання його життєпису. Запрошений ним князь Волконський з Парижа до Львова, призбирав багато матеріялу, передусім переписку Митрополита Андрея з Отцем Фьодоровим, однак життєпису він не встиг написати, тому що смерть перервала його працю. Призбирані матеріяли лягли в основу написання обширної життєпису, на тлі тодішніх церковних і державних умовин. Автором його є диякон Василь бенедиктинець з Нідерзальтах в Німеччині.

З рамени цієї облати був оснований монастир Св. Прокопія в ЗДА. Туди переїхав диякон Василь, Бенедиктинець, і там помер в жовтні 1959 р., а монастир передав «Студіонові» цю рукопис, який уважаємо як матеріял до беатифікації, і як свідоцтво погляду минулого 50-ліття на церковні справи, а зокрема на святе З’єдинення в Росії. Подекуди вони вже перестарілі і пережиті, передусім з огляду на постанови Вселенського Собору Ватиканського II, який в багатьому являється одначе завершенням і признанням за правильні нутряної події в церковному житті напрямки.

Не диво тому, що ці матеріяли дають незвичайно важний і цікавий огляд діяння Катол. Церкви в Росії, Білорусі і на Україні.

Рим, в свято св. Теодора Студита

11 ст. ст. і 24 н. ст. листопада 1964.