ВВЕДЕННЯ

1. На бажання Міністерства Внутрішніх Справ хочемо видвигнути головні моменти з історії греко-католицької Церкви, опираючи їх на догматичній основі. Водночас в цьому позитивному викладі викажемо неправдивість і безосновність тверджень, давніх і сучасних противників, що, I мовляв, наша на Русі віра була спочатку православна в тутейшому специфічному розумінні того слова, себто відлучена від вселенської римської Церкви і, що II) греко-католицька Церква (унія), являється, немов пізнім неприродним новотвором, переходом вірних з «православія» на католицизм, піддержуваний примусом, терором і насильством польського правительства, інтригою єзуїтів і всякими іншими обманами і політичними торгами. З того приводу вона не є правдивою вірою, не заслуговує на право горожанства, свобідний розвій і визнавання. Цей погляд поширено в нас, головно в царських часах, покутує і до нині, хоч повинен вже був давно перейти до архіву на сховок, як невідповідаючий історичній дійсності і правді.

2. Полишаємо на боці засаду, «що є первісне, те є і правдиве», як не завжди обосновану і загальну. Навіть, якщо би теперішня православна віра була питома першому християнству на Русі, то ще з того не слідувало би, що вона тим самим і правдива. Поганство було ще первіснішою нашою вірою, але ніхто не буде твердити, що воно було чи є правдивіше або загалом правдиве. Аріянська єресь була первісною вірою ґотів, але вони покинули її як ложну науку і стали католиками.Тому приступаємо до самої речі і розпочинаємо доклад з євангельської науки, як незмінної догматичної основи, на якій оперті всі дальші висновки, уся історія вселенської католицької, зокрема нашої греко-католицької Церкви. Очевидно, не беремо до уваги субʼєктивного наставлення читача, його віри чи невіри, але лише практичний стан і історичний перебіг справи, оставляючи йому свобідне вироблення погляду на усе спірне питання.

3. Виходимо з основ Христової релігії, що найперше розумово доказує існування всемогучого і всезнаючого Бога, а опісля, — історичність даного Ним людям Обʼявлення в Старому і Новому Завіті.Супонуємо їх одначе, як відомі, бо робити це на цьому місці, виходило би далеко поза обсяг наміченого нами огляду.