ВСТУП

Третю частину часної догматики становить, як загально прийнято, наука про тайни разом з есхатологією, себто з наукою про останні речі. Наука про тайни тісно в’яжеться з трактатами про Христа і про ласку. Бо Христос установив тайни і уділення ласки, яку сам заслужив, зробив зависимою від приймування і вживання тайн. Хоч з Божої волі могла б людина одержувати без власного співдіяння і без жодних середників, то одначе, як каже св. Августин: Creavit te sine te, sed non sanctificabit te sine te.

З виразного зарядження Божого Провидіння люди мусять співдіяти при своїм освяченню і послугуватися призначеними до цього середниками. Такі є молитва, жертва, а передусім тайни, себто видимі знаки, що освячують душу. Тайни є найголовніші засоби і тому св. Отці називають їх проводами, якими спливає Божа ласка на людей.

Насувається питання, яка є рація установлення тайн? Годі на це дати певну відповідь тому, що не знаходимо її в Об’явлінню. Остаточна рація хіба ця: Voluit, quia voluit. Та все ж таки теологи роблять деякі здогади, чому саме Бог установив тайни. Св. Тома каже, що направа стану людини довершується відповідніше через тайни: Quia per sacramenta magis congrue fit hominis reparatio (In 4 d. 1. q. 1. q. 2). Людина складається з душі й тіла. Своє знання про видимий і теж духовий світ вона набуває через змисли при помочі вражень з матеріяльного світу. Годиться отже, щоб людина була свідома діянь ласки та надприродних дарів також при помочі видимих знаків. З Об’явлення слідно, як тісно зв’язані з собою надприродні і духові речі з видимим світом.

Залежність від матеріяльних знаків є теж упокоренням людини за гріх. Матеріяльний світ був для людини спонукою до гріху. Тому Бог міг вибрати саме цю матерію як оруддя до піднесення людини в надприродний стан. Крім цього тайни є знаками, що відрізняють вірних назовні і об’єднюють в одну релігійну громаду. Це завважує вже св. Августин:

In nullum nomen religionis seu verum seu falsum coagulari homines possunt, nisi aliquo signaculorum vel sacramentorum visibilium consortio colligentur, quorum sacramentorum vis inenarrabiliter valet plurimum et ideo contempta sacrilegos facit. Impie quippe contemnitur, sine quo non potest perfici pietas. (Contr. Faust. Man. XIX, 11, MSL 42, 335).

Тайни є противага проти вродженого індивідуалізму та егоїзму. Кожна одиниця стає через них залежна від Церкви, яка є носієм спасення кожного. Бо вона одержала тайни, як засоби спасення і уділює їх через священика. Тому кожний вірний зокрема спирається на цілу церковну громаду, чує в ній поміч і силу та набирає водночас відваги і певности в змаганню до спасення. Врешті тайнами визнає людина явно і прилюдно свою віру. Ці отже мотиви промовляють за установленням тайн.