ГЛАВА ДВАНАДЦЯТА.
ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

Правила Духовної Семінарії це загальний нарис, який одначе полишає доволі свободи. Їх совісне виповнювання має внутрішній спокій і вдоволення, а тягар уові зовні не дають відчувати, бо сказав Христос: “іго моє благо і бремя моє легко єсть”.[33]

Крім тих правил і звичаїв в Семінарії, як і у всіх виховуючих заведеннях, незвичайної ваги є, що називається духом заведення. Вислідна неначе бажань, стремлінь, успосіблень, загальна опінія, загальний суд про науку і побожність, пересічна совість у виповнюванню обов’язків, пересічна усильність в науковій праці, це буде менше-більше тим, на чім полягає дух заведення. Загально правдиві погляди на працю і обов’язки священика, на завдання Церкви, загальна охота поміж питомцями до тої праці, усильна воля праці в набуванню того, що до тої праці потрібне, се дух доброї Духовної Семінарії.

Сей загальний дух заведення причинюється більше, як цілий провід, що його дають настоятелі, до перероблення ґімназійного ученика на священика. Молодій чоловік по убігненню ґімназійної науки, якщо найдеться в поважній атмосфері праці житя, переймається нею без труду і з невеликим напруженням мимоволі стається таким, яким є ті, що його окружують. Його ідеали ростуть, розвиваються і досягають в ідеалі Христового священства. Привички студента в великій мірі лишаються за дверми, в части зникають під впливом одної уваги старшого товариша, а в части, висміяні всіми, не мають навіть відваги показатися і невдовзі бувають заступлені добрими звичаями, загально принятими в Семінарії. Старші товариші бувають тим способом першими наставниками початкуючих питомців. Вплив старшого, що на своїм році надає тон і держить провід, може бути для питомця першого року рішаючим на добру або злу сторону. Нехай питомця не буде дивним, що за той дух заведення перед усім іншим настоятелі будуть дбати і готові все зробити, що потрібне до зміни того духа на краще. В тій праці ніяким способом не можуть настоятелі уважати на якийнебудь особистий згляд. Такий згляд мусить уступити перед вищим зглядом на добро загальне.

Добро загальне є виним заняти тою слова єдиним добром кожного питомця зокрема. Добро загальне як Семінарії, так цілої Церкви і цілого народу, лежить у тім, щоби лиш добрі священики виходили зі Семинарії, та від того самого залежить і доля питомців на цім і на тім світі..”.