ГЛАВА СЬОМА.
ЧЕМНІСТЬ І ПРИЛИЧНІСТЬ

Достоїнство священичого стану мусить пробиватися в цілім поведеннню питомця. Він бачить в собі образ Божий і память, що є святинею Духа Святого, тому його поведення — чи на самоті, чи в товаристві — буде все перейняте відомістю Божої присутности. З огляду на те, що питомці силою свойого покликання будуть жити і працювати серед вірних, мусять уже тут у Семинарії присвоїти собі правила товариської чемности, без котрих їх праця булаб дуже тяжка, а іноді й даремна. Чемність це товариська прикмета, якою один одному стає милим і пожиточним.

21. Тому треба вістерегатися простого способу поведення і говорення, простих привичок і звичок, бо вони не личать священичій гідности. Мова має бути поправна і чиста, відповідати освіченій людині. Для священиків належить все виявляти дбайливу пошану і на вулиці їх поздоровляти.

22. Поведення на вулиці, проходах, викладах і обіоднях має бути смирне і приличне, щоби ніхто не Мав оправданої причини робити питомцям закиди задля недостачі доброго виховання. Не пристоїть кричати, заголосно говорити, реготатися, розкладатися на всі боки, висотувати при виставних вікнах, приглядатися збіговищам, оглядатися за прохожими, вимахувати руками і т.п., бо в рухах тіла відбиваються прикмети духа.

23. Строго заборонено висоватися при вікнах, що виходять на вулицю і виглядати через них. В кімнатах від вулиці не вільно безумовно, навіть в часі відпочинку, голосно співати. Не вільно ані дома, ані поза домом являтися без ряси, а в кімнатах не личить сидіти капіє роздягненим. Одежа питомця має бути однообразна, приписана Львівським Синодом з 1891 р. Як з одного боку не можна являтися прилюдно в нечистій і попертій одежі і обуві, так з другої сторони треба вістерягатися пересадної, неличуючої духовному станові чепурности.

24. За промахи мають питомці звернути собі чемно увагу, а якщо хтось легковажить собі товариську завагу, то хай повідомлять про це о. настоятеля, щоби він подбав за поправу, особливо, коли йде про більші і тяжчі провини проти церковних законів, чим нарушуваласьби добра слава Семінарії і священичого стану. “Аще же согрішит к тебе брат твой, іди і обличи его между тобою і тім єдиним: аще ли тебе не послушаєт, пойми с собою єще єдинаго іли два, да при устіх двою ілі трієх свящетелей станет всяк глагол: Аще же не послушаєт їх, повіждь церкви”.[27] Тому каже св. Василій Великий: “Коли проти кого є який закид, треба його виявити, щоби не статися співвинним гріха і щоби інші не згрішилися, але радніше навчилися боязни”.[28]