ГОСПОДИ, ДО ТЕБЕ ВОЗНОШУ ДУШУ МОЮ. Ч. 2. ВИДАННЯ ДРУГЕ, ПОШИРЕНЕ. РИМ, 1971.

Всім Дорогим у Христі Богомольцям

Мир і благословення

Згідно з постановою нашого Синоду, Верховного Архиєпископа з усім Українським Католицьким Єпископатом, затверджуємо і видаємо молитви в українському перекладі, виготовлені нашими Літургічними Комісіями. Одночасно на першому місці ставимо церковно-слов’янський текст, бо багато вірних відмовляють свої молитви в церковно-слов’янській мові. Однак, і для них український переклад причиниться до кращого зрозуміння слів і змісту молитов. Нехай ці молитви підносять щодня кожну українську душу до Бога і нехай повсюди на землі, де лиш живуть українські вірні, лине до небес та сама молитва і нехай воздається одна хвала Богові в Тройці Святій Єдиному та лунає та сама пісня слави єдиними нашими серцями і єдиними устами та єдиними словами.

Благословення Господнє на Вас!

Дано в Римі, у Хрестопоклонну Неділю,

Року Божого 1966.

ПЕРЕДСЛОВО ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ

Всім Дорогим у Христі Богомольцям

Мир і Благословення!

В осередку життя і діяння кожної людини повинно стояти духовне життя, розвій розуму і ублагороднювання волі. — А їх найвищою цінністю є возношення духа до Бога — молитва. Наше земне, сьогобічне життя не кінчиться із смертю, але воно продовжується поза гробом, і то як вище, звершеніше життя в Бозі-Творцеві, нашому Вітцеві та найбільшому доброчинцеві.

На нього не треба ніколи забувати, але, навпаки, звертатися з подякою за всі доброчинності, прощення гріхів, збереження щодень життя й охоронення від небезпек та з благаннями про всі потрібні дари та поміч на майбутнє. Виявом цього є якраз молитва. В її світлі і теплі ми знаходимо потрібний і належний провід, бо вона навчає нас, як ми маємо правильно поступати в щоденному житті, щоб осягнути вічне.

Возношення духа до Бога не є легке, бо спинатися вгору є важче, чим котитися вниз. Зібрані в «Молитвослові» молитви, розважання, напімнення, поучення, богослужби і пісні, якраз помагають відірватися від земних клопотів і занятися собою та дивитися на себе під кутом вічности і призначення людини, хоч би ми нераз як не хотіли про це думати, як рішуче не заперечували б цього і не хотіли б про це ні чути, ані знати.

Людина, хоче вона, чи не хоче, мусить умерти, й опісля якраз те, що останеться, — є вирішним для цілости нашого існування. Тому заздалегідь треба відповідно упорядити своє потойбічне життя і нормувати його вічним, щоб не запропастити себе на віки.

Христові засади остають в силі по всі часи: Люби ближнього, як себе самого, люби ворогів твоїх, не роби іншому, що тобі не миле, шануй батьків і старших. Не заперечуй авторитету в родинному і громадському житті. Не роби кривди, не обмовляй і не обманюй.

Які твої думки, почування і вчинки? — Може зависть, пімста і ненависть в’їдають твою душу? Як з молитвою і обов’язками супроти Бога і Церкви? Хто стидається віри, заперечує Бога і Христа, той і Христос постидаться його перед усіма людьми і ангелами.

Ми живемо не одицем, але в громаді: в родині, в спільноті, в цілому народі. Наше піднесення і розвивання духового життя може бути ще успішніше, коли воно злучене разом з громадою. І наша молитва буде певніше вислухана, коли ввесь нарід спільно возносить свої молитви до Бога. Де два або три зібрані в моє ім’я — там я є між ними! (Мт 18,20).

Для поглиблення і скріплення цієї злуки ми видали вже кілька богомольних і богослужбових книжок. Ми видали і молитовник «Господи, до Тебе підношу душу мою», який, однак, вже вичерпаний; на бажання духовенства та вірних; видаємо оцей обширніший, також Літургічною комісією переглянутий, молитовослов. На його зміст складається попередній молитовник, доповнений Службою Божою та молитвами з інших, давніших молитовників, що їх одобрила та освятила практика молитовного життя духовенства і вірних. Катихитичні поучення, крім кількох найконечніших, не ввійшли у зміст, тому що вже видано окремий короткий Катихизм, поширений вже нині серед українського народу по цілій земній кулі. Нехай же і цей новий молитовник зміцнить, затіснить і закріпить нашу молитовну єдність і стане могутньою духовною зброєю в руках кожного українця в нашій недолі і в боротьбі за дочасне і вічне щастя всіх, а передусім українського народу.

Благословення Господнє на Вас!

Дано на Празник Сошестя Святого Духа

25.5 і 1.6 1969.