ПЕРЕДМОВА

Вже від початку професури на Богословській Академії задумував я написати підручник Догматичного Богословія для слухачів Академії та й загалом для священиків і світських кругів, що бажають глибше познайомитися з богословською наукою, бо брак такого наукового підручника дається в нас замітно відчувати. Вправді ми мали підручник о. Олександра Бачинського та два чи три гімназійні учебники, одначе вони будь перестарілі, будь невистачаючі, без наукового апарату, ще й до того зовсім тепер вичерпані.

На жаль, хоч забирався я до цієї роботи вже кілька разів, то однак перешкоджений організаційними, а опісля редакційними справами та меншими науковими роботами, що їх вимагала нераз потреба часу та виринаючі пекучі питання, я не мав змоги перевести в діло мого бажання, хоч воно було водночас бажанням моїх сучасних і бувших слухачів.

Щойно вобне «безділля» дозволило мені взятися за давню роботу. Глибившися у цю працю я побачив, що не легка це річ написати в сучасних умовинах українську догматику. Недостача устійненої термінології, підготовчих праць в трудніших питаннях та й загалом відсутність ширшої догматичної літератури у нас, ставлять великі перепони при складанні підручника, що своїм змістом і оформленням відповідав би потребам католицького Сходу, і водночас являвся б в своїм притаманнім оформленні, що його домагається теологія Сходу. Я старався найперше уйняти цілу науку в виді тез, як це роблять загально нинішні католицькі догматики, щоб надати викладові більшої прозорости. Теж висував я науку східніх Отців і письменників, які загально були відомі в нашій давній теологічній науці. Водночас звертав я більшу увагу на важніші питання і теологічні висновки нез’єдиненого Сходу та старався підійти до них критично. При тім всім, очевидно, хотів я з’ясувати осяг католицької догматичної науки в усіх трьох ділянках, скриптуристичного, патристичного і розумового доказу.

Тексти наводив я по змозі в оригіналі, передусім латинські, долучуючи до тяжчих українські переклади. Очевидно, термінологію узгляднював я і грецьку і латинську, щоб впровадити читача в техніку і розуміння догматичних творів на Заході.

Починаю від третього тому, бо наука про тайни більш потрібна в душпастирськім житті і менше в нас оброблена ніж філософічні трактати про Бога Єдиного і Христа. Може і Бог допоможе в нинішніх неспокійних часах скоріше дійти з кінця до початку ніж від початку до кінця.

Не зважаючи на всі зусилля побороти перепони, грюкіт бомб і гармат та брязкіт зброї витискають своє тавро і на наукових працях, а понуре марево війни кидає свою холодну тінь і не дозволяє дозріти як слід усім думкам.

Все ж таки і цей догматичний огляд, не зважаючи на застереження, улегшить немало майбутні праці в тому напрямі та дозволить українським дослідникам доповнити недостачі. Тому моє прохання:

Si quid neglectum sit, si quid inutilitatis, Corrige, correctum sit in usum posteritatis,

а Світло Небес хай освітить путь Правді!

У Львові, в Празник Покрова Пресв. Богородиці Р.Б. 1943.

Автор