ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Притьмарене обличча останнього двадцятиліття і душа його, неспокійна і розбурхана, перелишт тяжку кризу. Горячість і тертя, постійна і заїла боротьба між державами і народами, партіями і станами, боротьба про право до життя і його розвою, про світогляд і культуру, в найглибшій основі яких лежить розбрат між життям і релігією — оце зміст і ціха недавноминулих літ.
Загудів воєнний вихор. Здавалося, що завалиться стара культура і пропаде вікове надбання чоловіка. А як притих гураган і прогомоніли кличі перемоги, прийшов час не придатуму над середниками і шляхами обнови. Чи розтрощити до останку злу культуру і будувати нову, чи може обновити стару і відсвіжити духа людини, — мчаться дальше тим самим шляхом, чи може завернути на дорогу єднання з Богом? — оце голоси в поважній нараді. Всім однак ясно, що дотеперішнє змагання культури не вдоволило невслідимо чоловіка і що обнову збірноти треба зачинати відродженням одиниці.
Горячковий стан зриву переходив і наш нарід і виснажений та вимучений його дух прагне покріплення й обнови. Очевидно в таким стані будова і творчість припинені, бо треба вперед усунути румовище і очистити душу.
Вказати в-тім підйомі з упадку на деякі середники і обяви обнови, а передусім підкреслити вагу ролі і духового життя в обновленню одиниці і цілого народу, це ціль оцих статтей, з яких деякі були вже навіть принагідно печатані в наших часописах.
Автор

