ПОСИЛАННЯ

[1] J. W. Draper — Geschichte der Konflikte zwischen Religion u. Wissenschaft, deutsch von Rosenthal 1875, VIl sq.

[2] “Religion ist keine Wissenschaft, man kann sie daher niemand andemonstrieren; aber eben darum ist Religion auch kein Irrtum, man kann sie niemand wegdemonstrieren”. Paulsen - Immanuel Kant (1898) 384.

[3] Пор. Cathrein — Glauben und Wissen, 181.

[4] Правда, І серія ч. 1. Математика і релігія. Львів 1924, 22/3. (з Valson — et les travaux du Baron Cauchy. I. Paris 1868. 175).

[5] Vide P. A. Garagnanl S. J., Quaderni di cultura religiosa. Anno 1933-34 quaderno IV. Febralo 1934, 60.

[6] Пор. “Schönere Zukunft” Nº 2 (1928) 7. Oktober.

[7] Зрештою, нинішна наука фізики в справі чуд стоїть вже на куди іншім становищі. Ціла низка вчених світової слави як Бролі, Шредінгер, Гейсенберг, Борн, Бозе, Паулі, Фермі, Дірак, Бернулій і ін. наглядно доказують, що фізичні закони це лише статистичні схоплення і принотовання, що від них можливі є відхилення, що ті закони у відношенні до світу атомів є настільки вірні, як пр. твердження, що люди жиють до 65 чи 70-го року життя, - що вони вірні, якщо мати на увазі загал, але не одиниці.

“А що для статистичних процесів побіч дуже імовірних випадків можливі є й дуже мало імовірні процеси, то на основі математичного закону великих чисел невиключені є навіть і неможливі на звичайний погляд випадки, які пересічна людина зачислює до категорії т. зв. «чудес»” — це дослівній цитат з кн.: Др. В. Левицький: Революційні течії в сучасній фізиці, Львів 1930, ст. 27. Там теж ближчі пояснення до теотій вичислених вчених.

[8] “Der Materialismus ist nach meinem Dafürhalten in der Biologie als überwunden anzusehen”. Einleitung in die theoretische Biologie (1901) 52, -- А найвизначніші уми з-поміж сучасних фізиків як Lodge, Eddington, Jeans, Йордан, а з українських Др. Вол. Левицький виразно викладають, що якраз фізичні досліди стверджують існовання крім матерії ще й психічного чинника, що не підлягає фізичним законам. Гл. переклади статтей Лоджа і Йордана в “Дзвонах” 1932, ст. 211 і 1933, ст. 133, як теж кн. Дра В. Левицького: “Гадки про життя”, Львів 1928.

[9] R. A. Millikan : Science and Religion, Бостон 1926. Переклад того виїмку з книжки гл. “Дзвони” 1934, ст. 113.

[10] Гл. “Мета” ч. 1. 1935. Anthropos чи homo ?

[11] “Es hat eine Zeit gegeben — ja das grosse Publikum befindet sich noch in ihr — in der man die älteste christliche Literatur einschlieslich des Neuen Testamentes als ein Gewebe von Täuschungen und Fälschungen beurteilen zu müssen meinte”. A. Harnack, Chronologie der altchristlichen Literatur I. (1897) VIII.

[12] Philosophia militans2 54 sq.

[13] Vatic. sess. Ill. e. IV. Denzinger, Enchiridion 1646.

[14] Die geistigen und sozialen Strömungen des 19. Jahrhunderts, Berlin 1899, 435.

[15] “Christliche Welt” Jahraang 1911, 763.

[16] Der österreichische Hochschulkampf im Sommer, 1908, 17.

[17] E. Adickes, Charakter und Weltanschauung (1905) 3/4.

[18] Хоч як дуже довіряють вчені людському розумові, то проте Історичні факти доказують, що розум, коли не придержується вказівок і осторог віри, веде людство на цілковите бездоріжжя та в безодню нещасть. Самопевність щодо людського розуму, а одночасно його манівці в життю зілюструє наглядно приклад.

В кн. О. В. Катрайна: “Від атеїзму до анархізму”, написаній ще далеко перед світовою війною, читаємо (в укр. перекл. Львів 1909, стр. 57 і сл.), що студент Альфред, в розмові з відомою науковою повагою Др. Г., довідавшись від нього, що на думку всіх правників-вчених одиноким питомим джерелом права є воля держави, веде з ним таку розмову:

Альфред: Позвольте мені, пане професор, на протилежне питання: Коли держава є одиноким властивим джерелом права, то чи може вона коли видати несправедливий закон ?

Проф.: Ніякий державний закон не може бути несправедливий. Все є справедливе, що держава хоче і своєю силою перепре. Щось противного впевняти, було би революцією, як це вже висловив Шталь.

Альфред: ...Подумаймо собі такий випадок, що соціяльні демократи одержали би більшість в парляменті та союзній раді і ухвалили закий закон :

§ 1. Зноситься приватну власність до витворчих засобів; всі витворчі засоби переходять від нині на виключну власність загалу. А хто важився б прилюдно обставати за частинною власністю витворчих засобів, ... той буде караний смертю, або вязницею, почавши від 10 літ.

§ 2. Зноситься подружжя як прилюдну установу з усіми відносними законами і розпорядками. Від тепер треба подружжя уважати за приватну річ, до якої не сміє мішатися ніякий уряд.

§ 3. Університетських професорів, як явних приклонників капіталізму і ворогів соціялізму, мають розстріляти, або повісити, якщо не зложать соціяльно-демократичного визнання віри до 14 днів.

§ 4. Хто явно або тайно негодує, або виступає проти повищих законів, того як підозрілого треба вкинути до вязвиці і на основі оцінки судді покарати або смертю, або вязницею в домі поправи.

Питаюся тепер: Чи такий закон був би справедливий?

Проф.: Такий недорічний закон ніколи не вийде. Це маячіння, якого не треба побоюватися (підкресл. моє, Й. С.).

А все ж таки всупереч рішучим запевненням проф. Дра Г., такий недорічний закон по кількацесяти літах таки вийшов (Большевія).

[19] “Wir geben zu, dass dieser Vorgang (Entstehung der ersten Moneren durch Urzeugung), solange er noch nicht beobachtet oder durch das Experiment wiederholt ist, eine reine Hypothese bleibt... Wenn Sie die Hypothese der Urzeugung nicht annehmen, so müssen Sie... zum Wunder einer übernatürlichen Schöpfung Ihre Zuflucht nehmen”. E. Häckel, Natürliche Schöpfungsberichte 18723, 309.

[20] Fr. W. Förster — Sexualethik und Sexualpädagogik. 1909. Vorwort.