ПРИМІТКИ

[1] Ор. с. 31.

[2] Seminarium походить від латинського слова seminare — сіяти, і означує наукову установу, що має за мету виховати в якомусь фаховому напрямі. Вихованки є під наглядом проводу й живуть по правилам, щоби підготовитися до майбутнього звання. Названо так передусім установи, в яких виховувалися майбутні священики і учителі.

[3] Conc. Trid. sess. XXIII. c. 18.

[4] „C’est pourquoi il faut que ceux qui s’y engagent aient conservé l’innocence depuis leur baptême, ou au moins qu’ils l’aient parfaitement réparée par une exacte et longue pénitence, qui ait rétabli leur âme en son premier état et en ses premiers privilèges“. J. Olier — Traité des saints ordres. (Oeuvres complètes. Migne. Paris 1856, 546).

[5] Schrörs op. c. 53.

[6] Пор. Ілько Борщак: Анна Ярославна, королева Франції. Стара Україна 1925, ч. VI. ст. 99.

[7] op. c. 14.

[8] Русская историческая библиотека. Санктпетербургъ 1880. VI ч. 131.

[9] Архивъ Юго-западной Россіи. Киевъ 1887. ч. I т. VII ст. 30 сл.

[10] Палинодія, Русская Историческая Библиотека, т. IV 1057.

[11] „W rzeczy samej wykształcenie niższego kleru parafialnego stało za Jagiełłów wogóle na niskim stopniu. Mamy na to dowody urzędowe. Czytać nawet dobrze nie wszyscy księża umieli; inni nie umieli odmawiać brewiarza, inni jeszcze oprócz czytania żadnej zgoła nauki duchownej nie posiadali. Nie rzadko z sług kościelnych święcili się na kapłanów, i to w epoce Zygmunta I. Za rządów jego syna nie było lepiej, a było z pewnością gorzej. Synod łowicki 1556 roku narzeka na „zeszpecenie obyczajów w stan duchownym, świeckim i zakonnym, a co ponadto wszystko gorsze, na nieuctwo (ignorantia) kapłanów w prawie Bożem“. Ks. Stanisław Załęski, Jezuici w Polsce, tom. I. Lwów 1903, pag. 43/4.

Не краще характеризує стан духовенства піотрковський синод: „Młodzież z szkołach miejskich, która wychodzi na księży, nie bardzo kształci się w naukach; ale zamiast Minerwy czci Bachusa, pijaństwu i hulance oddana, wola po karczmach żyć niż poćhodzić, że księża nasi najzawolńsi są pijacy, wiecznie nietrzeźwi i bierzecie madentes et olentes crapulam“ — нарікає з обуренням synod piotrkowski 1551. ibid. 46.

[12] „Brali na nich kto sie nawinął, brali zaś niewykształconych i niezdolnych tem chętniej, że mniej im płacić potrzebowali niż zdolnym i wykształconym. Główny więc ciężar pracy parafjalnej spadł na tych wikarjuszów, księży biednych, plebejuszów, mało wykształconych і mało uzdolnionych, często chciwych na grosz, pijanych, brudnych і zaniedbanych, о których synod piotrkowski najsmutniejsze daje świadectwo“. ibid.

[13] Załęski, op. c. 47.

[14] пор. Харламович, op. c. 16.

[15] „Clericus in ecclesia quatuor sciat esse tenenda: grammaticam, musicam ius canonicum atque Calendos“. Łukaszewicz, Historya szkół w Polsce, I. 19.

[16] Гл. у Харламовича, 241.

[17] Голубевъ, Исторія кіев. Дух. Академ. додат. 82 і 83.

[18] Нац. Музей ч. 12867.

[19] Про це свідчить лист Молдавського Господаря Олександра (з 6. липня 1558) до львівського братства:

„Тежъ пришлите до насъ чотири дяки молодцы добры, и мы их дамо на наученіе пѣтью Греческого и Сербского, и коли ся научать, а мы ихъ за наученію до васъ одно штобы мы голосы добрыя, бо изъ Перемышля такожъ до насъ посланы суть дьякове на науку“.

А. Ю. и З. Р. Санктпетербургъ 1863, І. № 133, III. (ст. 142).

[20] „Мы не порицаемъ ни одноголоснаго, ни многоголоснаго пѣнія, лишь бы оно было вполнѣ прилично и благопристойно… Что же касается до шума и гуденія бездушныхъ органовъ, то пустынь философъ и мученикъ осуждаетъ ето“.

Ив. Малышевскій, Александрийскій патріарх Мелетій Пигас и его участіе въ дѣлахъ русской церкви. Кіевъ 1872. II. 89.

[21] Пор. Іван Крипякевич. З діяльности Посевіна. Зап. Н. Тов. Шевч. т. 112 (1912) 5—28.

[22] Ант. Зап. Рос. т. IV, № 142.

[23] Савич, ор. с. 238.

[24] Савич, ор. с. 241.

[25] Савич, ор. с. 241.

[26] о. П. Хомин, Митрополит Йосиф Венямин Рутський і його освітні змагання. Богословія 1 (1923) 277—283.

[27] М. Malinowski, Die Kirchen — u. Staatsatzungen bezüglich des griechisch-katholischen Ritus der Ruthenen in Galizien. Lemberg 1861, 33.

[28] Савич вичислює 28 шкіл, в яких образувалися василіянські монахи: у Вильні (теол.), Полоцьку (філ. і теол.), Жировичах (філ. і теол.), Суткові ошмянського повіту (теол.), Битені (ретор. і теол.), Аннополі (ретор.), Торокані (грам.), Вербові (ретор. і теол.), Супраслі (теол.), Дермані (теол.), Іздені (теол.), Мінську (теол.), Боруні ошмянськ. повіту (теол.), Білостоці (ретор.), Львові при мон. св. Юрія (теол.), Почаєві (теол.), Камянці подільському (ретор. і теол.), Теребовлі (теол.), Сатанові (теол.), Лаврові (теол.), Любарові (філ. і теол.), Луцьку (філ.), Замості (філ.), Збаражі (філ.), Сощі (ретор.), Загаєві на Волині (ретор.), Уневі (ретор.), Овручі (матем.). Савич ст. 249 п.с.

[29] А. Андрухович, Львівське Studium Ruthenum, Зап. Н. Тов. Шевч. том 131, ст. 127.

[30] Acta Synodi Zam. tit. XV.

[31] Pelesz, Geschichte der Union II. 610 слід.

[32] Pelesz ibid.

[33] Пор. А. Андрухович, Studium ruthenum, Зап. Н. Т. Ш. 131, 127. Петрушевич, Сводная літопись II, 319, 423, 432. З новіших праць: Ks. Jan Prokoplet T. J., Zarys dziejów Seminarjum Papieskiego w Wilnie 1585—1773, Ateneum Wileńskie, Wilno 1930, 170—228. Idem, Powstanie Seminarjum Papieskiego w Wilnie 1582—1585, Aten. Wil. 1929, 47—71 і 429—455. Idem, Alumnat papieski w Wilnie, Źródła mocy, czasopismo Wilno 1928, 44—60. Walerjan Charkiewicz, Ostatnie lata alumnatu papieskiego w Wilnie. Wilno 1929.

[34] Pelesz II, 608.

[35] Пор. А. Андруховича, ор. с. 129 ст.

[36] Нац. Муз. Львів ч. 77.

[37] Szkoły kościelne cudano pod wyłączny nadzór biskupów, … ztąd postawiony na ich czele zastępców biskupich nie nazywano u nas rektorami ale regensami seminarjów, ale prefektami, aby nie ubliżać biskupom, którzy z polecenia soboru tryd. są właściwe szkoł tych rektorami. Stan. Chodyński, Encyclop. kośc. ст. 36.

[38] Пор. Андруховича ор. с. 142 сл.

[39] Ks. Stan. Szurek, Seminarjum katedralne, Lwów 1932, 53 і 56.

[40] Андрухович ст. 135 сл.

[41] Андрухович 175.

[42] X. Stanislaw Szurek — ibid.

[43] Zaleski, Jezuici, w Polsce T. IV, cz. II, ст. 625.

[44] Qui permagna suae capacitatis et instructionis Cleri Rutheni et Armeni exhibeat specimina. Szurek op. cit. 68 pag.

[45] Пор. Ks. Dr. M. Tarnawski, Gazeta Kościelna 1918 і 1919.