ЧАСТИНА ДЕВ'ЯТА. ВІДРОДЖЕННЯ СХОЛЯСТИКИ

I. Перші домініканські обновники схолястики в Еспанії і Португалії

1. Як відомо, останні часи XIV і XV ст. ціхують сильніші еманципаційні настрої із впливу схолястики й усамостійнення у філософічному думанні. Вони звернені передусім у напрямі зросту і розвитку природничих наук, яких вплив слідний по нинішні часи. Нові напрями шукали певної основи пізнання в емпіризмі й сенсуалізмі, а не як дотепер, у раціоналізмі і спіритуалізмі.

Одначе при всіх нових проявах відроджується і схолястика. Це сталося завдяки поворотові до філософії св. Томи з Аквіну і задля того втихли між схолястиками спори не раз у банальних справах і питаннях.Еспанія освободилася від мусулманів у 1497 р., а 1492 р. відкрила Америку. У цьому віці жили свв. Іван від Хреста, Тереса з Авілі та Ігнатій Лойоля.

Обнова схолястики почалася в домініканів в Еспанії на університетах у Salamanca й Alcali та в Португалії в Коїмбрі, що вскорі перевищили Паризький університет.

2. Перший раз Сумма Томи з Аквіну стала підручником для викладів у Павії 1480 р. на місце коментарів до Сентенцій Петра Ломбарда.Такий коментар написав кард. Тома de Vio Cajetanus (1469-1574).

3. Дещо раніше написав коментар до Summa contra gentiles: Franciscus Silvestris Ferrariensis (1474-1528).

4. Вони мали вплив на Franciscus de Vittoria Victorinus (1490-1546).Він то перший впровадив у 1530 р. у Саламанці Сумму св. Томи з Аквіну як богословський підручник.

5. Їх слідами пішли домінікани Johannes a S. Thoma (1589-1644), який написав Cursus philosophicus i Cursus theologicus, та

6. Antonius Guedin (1639-1695), автор Philosohia iuxta inconcusse Divi Thomae dogmata.З дальших домініканів-схолястів треба назвати:

7. Dominicus Soto (1494-1560), i

8. Melchior Canus (1509-1560), дуже визначний філософ і богослов,автор De locis theologicis.

9. Bartholomaeus de Medina (1527-1581) i

10. Dominicus Bannez (1528-1604) видали коментарі до цілої Сумми св. Томи. Рівночасно плекали вищі філософічні і богословські студії цистерцієнзи:

11. Angelus Manriquez y Саламанці († 1649),

12. Bartolomaeus Gomez,

13. Martilius Vasquez († 1602) та

14. Petrus de Oviedo († 1651). 3 чинів кармелітанів і венедиктинів вийшли:

15. Blasilius a S. Conceptione,

16. Philippus a S. Trinitate i

17. Josephus Saens is Aguurre.

IІ. Схолястична школа єзуїтів і скотистів

1. У тому часі св. Ігнатій Лойоля заснував був згромадження єзуїтів, які вскорі стали могутньою установою і зайняли одне з найвизначніших становищ у науці.

І так, першого треба назвати Petrus Fonseca († 1598), т.зв. еспанського Арістотеля, що викладав у Коїмбрі і написав Cursus Coimbricensium.

2. Його учнем був Моліна (1535-1600) зо своїми сентенціями про ласку і предестинацію.

3. У Римі викладав Franciscus Toletuz із Córdoba († 1596), що став першим кардиналом із товариства єзуїтів.

4. Слідами Толето пішли Gabriel Vasquez († 1604),

5. Antonius Rubius y Мехіко († 1615),

6. Franciscus Gonzalez († 1651) і багато інших.

7. У Люваніюм вславився Leonardus Lessius (1554-1623) твором De iustitia et iure.

8. До цієї школи треба зачислити і Robertus Card. Bellarminus, проголошеного святим.

9. Та одначе найвизначнішим схолястичним філософом і богословом у цій добі з товариства єзуітів був Franciscus Suarez (Doctor eximius, 1548-1617). Він походив із Ґранади в Еспанії, студіював у Саламанці і в Collegium Romanum. Помер у Лісбоні. Із своїх творів полишив коментар до св. Томи, Disputationes metaphysicae (1597). De anima, De legibus (1612).Він старався погодити св. Тому з філософією Дунс Скота і звідси називають його еклектиком. Одначе у своїх поглядах він різниться від св.Томи.

У Disputationes metaphysicae Суарез дає систематичний курс до філософії, одначе не держиться коментарів до Арістотеля (ens a se, ens ab alio).Після нього немає різниці між intellectus activus і passivus. Він не приймає distinctio realis inter esse et existere. Materia prima вже має своє існування,хоч матерія не може існувати без форми. Подібно як Скот учив Суарез, що розум пізнає найперше одиниці і з них щойно переходить до загального поняття. Він відкидає деякі докази на існування Бога. У науці про державу перечив проти англійського короля Якова II, що влада королеві є дана безпосередньо від Бога. Нарід визначує особу на правління, а владу дає Бог посередньо. Сам нарід не може правити, тому вибирає особу і передає йому владу, одначе може її усунути за надужиття.

10. Згадуючи повище про Дунс Скота треба також піднести, що його школа рівно ж видала визначних філософів і богословів, як напр.

11. Johannes Pontius,

12. Mastrius, оборонець Арістотеля,

13. Philippus Faber,

14. Bonaventura Bellutus,

15. Claudius Frassenius та ін. Погляди Суареза стали основою для Бекона, Картезія і Ляйбніца.

Всі ті філософи і богослови тієї доби високо піднесли схолястику і поглибили спекулятивну філософію. Одначе вони не могли опанувати тодішніх наукових течій, а передусім природничих наук. Крім того поборювання протестантизму абсорбувало багато сил. Та все таки схолястика держалася на університетах аж до XVIII ст., щоб знову після столітньої перерви і застою піднестися на височину найновіших філософічних систем.

Погляди Суареза були панівними у згромадженні єзуїтів аж до енцикліки Льва XIII, якою він 1879 р., а Пій Х в 1914 р., підняли Тому понад усіх богословів. Суарез однак залишився авторитетом у філософії права.