1. ПО ДОРОЗІ НА CИЦИЛІЮ

Хто весною їхав до Риму, зустрічав певно по дорозі багато Німців, від яких довідувався, що прямують до Риму і через Неаполь на Сицилію. Боротьба Гогенштауфів, часи Фридриха II, такі залишили в життях Німців «Drang» на південь, що по сьогодні проявляється бодай у туристичній експансії. Зрештою, хто вже є в Римі і Неаполі, повинен глянути і на цікавий, повний історичних споминів острів Сицилію.

27 травня 1937, будучи в Римі, вибрався я також на Сицилію.

Поїзд несеться скоро по римській Кампанії, оспівуваній клясиками. Вона зберігає все ще той давний принадний чар спокою і безжурного затишша. Поважно строчать муровані водопроводи, що наче довга аркада тягнуться в недалекому пасмі гір до Риму. Широкі, безкраї винниці, переплетені пальмами, кипарисами і сивими оливками, а там череди овець на пасовиськах, то знову помаранчеві й цитринові сади навівають на душу поетичний спокій. Попри міста і села, що попритулялись до узбіч гір, пробігає поїзд, а за ним у думках давня історія воєн, облог, налетів орд на ці землі, де кожний квадратовий метр має собі більше історії, як у решті Европи цілі милі. Новий залізничий шлях тягнеться вздовж побережжя (бо старий іде серединою півострова біля Монте Касіно), зближається час від часу до берега і відслонює прегарні види на море з свіжим, легким воздухом. Минаємо нове місто з европейським комфортом Літторіо, яке Муссоліні побудував на висушених багнах. Вечоріє, ми в Неаполі. Треба пересісти на другий поїзд до пристані.

Вечір, доходить дев’ята година. Полагодивши провірки й оплати, всідаю на корабель, що пливе прямо до Палерма. Прегарна панорама! Побережжя, місто Неаполь, пристань освічена тисячами світел, які наче ясна нитка обвивають усі заливи. Серед них мерехтять зелені, червоні й сині світла реклами. Спокій запанував над цілим містом, не чути ні гамору ні метушні, ні співу. І на кораблі не веде ніхто голосних розмов, всі наче піддалися настроєві. Здалека видно Везувій в пасмурого ясного диму, що опанував цілий краєвид і наче стеріг нічного спокою. Не можна відірвати очей від чарівного виду. Нагадалася мені подекуди ще краща панорама Царгороду.

Корабель став злегка відколихувати. Поверхня моря спокійна. Здавалося, корабель наче сунувся по рівнині. На ясній небозвід з безліччю звід викотився повний місяць і відбився в плесі. Вимріяна, ідеальна, тепла полуднева ніч, повна таємности і принади. Зникають береги, лише вода і погідне чисте небо у своїм повнім маестаті.