11. ЛЬОНДОНСЬКИЙ УЕСТМІНСТЕР

Перше вражіння в Льондоні — то величезний рух. Самоходи, автобуси, електричні трамваї, вантажні самоходи, свист, гра труб, дзвінки — все те зливається в якийсь гарячковий поспіх, з яким на всі боки перебігають піхотинці. Вулиці виафальтовані, нема ніде пороху, зате всюди заносить бензиною. В місті видно раз-у-раз пам’ятники, знак, що шанують своїх заслужених мужів. Тип Англійця черствий, високий, добре вбраний. Бідаків на вулицях не видно.

Я попрямував до ОО. Редемптористів на Клапам Комин (Clapham Common), Сент Мері чирч (St. Mary Church), де мене прийняли в гостинну. Дехто з Отців говорив навіть по французьки. При стрічі з ними не має вражіння англійської «ізолейшен» (isolation). Спосіб відживлювання також дещо відмінний. Рано ситий брекфест (кава, чай, гаряча шинка, яйця, масло і т. д.), в полудне ланч (lunch) — перекуска, а ввечорі діннер (dinner) — обід. На другий день рано (25. VII.) правив я Службу Божу при головнім вівтарі і кількадесять вірних приступило до св. Причастя. Літургії слухали всі уважно і я зовсім не чув, щоби для них видавалася чимсь дуже чужим, як напр. в деяких околицях Німеччини. Під цим оглядом пересічний англієць має значно ширший світогляд. І так було кілька днів. Християнське життя практикують вони постійно. Рано стараються щодня бути на Службі Божій і приступати до св. Причастя.

Найперше вибрався я до католицької катедри Уестмінстер Кетідрел (Westminster Cathedral). На моє немале здивування побачив я перед собою величезну візантійську будівлю з червоної цегли, перекладаної білою. Побіч вежа Сент Едвердс Тавер (St. Edward’s Tower) радше в романському стилю, закінчена малою копулею, висока 86 м. Над головним входом мозаїка Христос-Цар, що держить Євангеліє, побіч Мати Божа і св. Йосиф, по обох боках клячать св. Петро і св. Едвард. На горі напис: Ego sum ostium. Довжина храму в середині 104 м. Над головною навою чотири невздовжні купули, дві бічні нави відділені від головної луками і колюмнами. Через вікна каплиць бічних нав входить світло до головної нави. Стіни невиправлені, лише святиня виложена марморами і мозаїками. Найбільша представляє Христа у славі серед чотирьох Євангелістів. Також деякі бічні каплиці виложені мозаїкою; на жаль, з огляду на модернізуючу тенденцію тратять вони дещо зі своєї принадної краси. Зате архітектура робить своїми невздовжніми копулами і масивними луками поважне, навіть приголомшаюче вражіння. Довкола великого вівтаря емпори; інкрустовані трон і проповідниця достроюються до цілости. — В абсиді бічної правої нави вже викінчена велика мозаїка Матери Божої, дещо за темна, але поважна і кидається в очі. Бічна ліва нава ще невикінчена; в ній переховуються Найсв. Тайни. На всякий випадок, коли катедра стане в цілій своїй величі з мозаїками і марморами, буде це унікат у цілій Англії. Основником є кард. Герберт Воон (Herbert Vaughan, † 1903), який у ній і похоронений.

Я пішов представитися новому Архієп. Hinsley-еві, який недавно був приїхав до Льондону й обняв управу архієпархії по кард. Бірної (Bourne). В палаті портрети англійських духовників, обстанова дещо відмінна від нашої. Сам архієпископ чоловік 70-и літ, але дуже рухливий. Не зважаючи на свої численні заняття на початку уряду, прийняв мене ввічно і дав поручення, за які я його просив. Розпитував про нашого Митрополита, про наші відносини; дещо відоме було йому з Риму. Коли я спитав, чому саме катедра побудована у візантійському стилю, архієпископ відповів, що побіч стоїть стара Westminster Abbey, архітвір мистецтва в готицькому стилю, яка тепер є в руках англіканів. Треба було англійським католикам відріжнитися від англіканів, а перевищити красу старого готику не було змоги, і тому вибрали візантійський стиль. От, — подумав я собі, — в нас затратили візантійську культуру, як «противну» католицькій вірі, а тут візантійський стиль є саме signum distinctivum католицької віри. Будував її J. F. Bentley (Бентлі) в 1895—1903 рр. Коли брати історично, то в старовинній Англії візантійська традиція досить жива. Папа Віталіян вислав у 669 р. двох учених черців Теодора з Тарсос і опата Адріяна з Африки, щоб зорганізували шкільництво в Англії. В основаних ними школах вчили латинської і грецької мови. Історик Беда каже, що їх учні знали латинську і грецьку мову як свою рідну. І нині найкращі грецькі конкорданції св. Письма — то англійські видання.

Християнська віра була поширена в Англії вже в IV ст. Та коли в 442 р. вступили римські війська і прийшли Англосакси, винищили християнство. Щойно в 596 р. післав Папа Григорій Вел. опата Августина і 39 черців на місійну працю. Праця йшла дуже обережно. Черці не винищували старої англійської традиції, але її християнізували. Опат Августин був висвячений на єпископа й осів у Кентербері (Dorovernum).

Недалеко в цій самій дільниці, у віддалі яких десять хвилин ходу, є Уестмінстер Еббі, церква давньої бенедиктинської опатії. Справжні гордощі Англії, взірцевий середньовічний готицький стиль і один з найкращих храмів Европи. В 616 р. побудував церкву в честь св. Петра англосаксонський король Себерт. Коли ж збурили її Данці, відбудував її в 985 р. король Едґар, а король Едвард Ісповідник її значно поширив у 1065 р.

Нинішний вид храму датується з XIII ст. Генрик VIII усунув бенедиктинців, а королева Єлисавета віддала церкву знову під управу 12 англіканських каноніків під проводом декана (dean — дін). Зовнішній вид ставить перед очі своєрідні характеристичні риси англійського готику. Коли порівняти його з німецьким і французьким, то не є він такий масивний і важкий, як німецький, але й не такий ніжний і легкопримний своєю орнаментикою, як французький Notre Dame у Парижі. Він повні відповідає англійському типовіі: неважкий і негнучкий, але поважний і легкий.

В середині робить церква сильне вражіння луками і висотою. Багато памятників і нагробників королів, вождів, визначних мужів итд. позбавляють храм готицької простоти, і розсівають увагу і перемінюють церкву неначе в мавзолей. Побіч памятник Д’Ізраелі († 1881), Дарвіна († 1882), Ньютона († 1727), Дікенса († 1870), Нельсона († 1803) итд., видніє на нагробнику поета John Gay († 1732) змістовний напис: Life is a jest; and all things show it: I thought so once, but now I know it. (Життя є жарт, і всі речі вказують на це: Я думав колись так, а нині я це знаю).

У великій наві, посередині, гріб незнаного вояка з простеньким, але гарним епітафом. За головним престолом з образом Тайної Вечері алебастрова невисока стінка, яка відгороджує наву від пресвитерії, де уміщені каплиці з трунами королів, як королеви Марії I († 1587), Марґарети († 1569) итд. Найкраща є каплиця Генриха VII († 1509) і Єлисавети († 1603) з їх величезними саркофаґами. На труні Генриха напис: «Amator omnis virtutis». Він закінчив боротьбу двох Рож, себто між домом Ланкастер (Червона рожа) і Йорк (Біла рожа). Генрих IV († 1413) започаткував династію Ланкастер і за Генриха V († 1422) здобула вона була північну Францію; одначе Орлеанська Діва її за Генриха VI († 1461) відібрала. Генрих VII походив з дому Тюдор, галузи дому Ланкастер і оженився з Єлисаветою, донькою Едварда IV († 1483), з дому Йорк. Тому на воротах до саркофаґів видніють рожі.

За престолом є великий хор, де через півправилами богослуження. Сильне вражіння робить стеля, украшена звисаючими різьбами наче вахлярами. Камінь перемінився просто в легеньку сітку. Французи звуть це plafonds araignée (павутинна стеля). Чогось у цьому роді я ще ніде не бачив. Довгі стелі, з дубового дерева і ґротесково різьблені, належали до лицарів ордену Bath, а перед ними нижчі сидження для їх пажів. Над кожним троном висить стяг чи герб дотичного лицаря. В одній з бічних каплиць зберігається коронаційний трон з дубового дерева в готицькому стилю, до його казав зробити король Едвард I († 1307). На ньому коронувалися усі пізніші королі аж до Юрія V. Увесь трон списаний вирізаними іменами; видно, що і в цей спосіб старалися люди себе увіковічнити. До бічної нави прилягає музей зі старовинностями уестмінстерської опатії (книги, ризи, печатки итд.). В Chapter House — капітульній салі — збережені фрески, а побіч, в підземельній каплиці Norman Undercroft — норманська архітектура.

В уестмінстерській частині Льондону є ще третя монументальна будівля в готицькому стилю, а саме Houses of parliament, збудований Sir Charles Barry-м (1840—1850) за династії Тюдор. Будівля імпозантна, коштувала три міліони фунтів та обіймає 11 притворів і 1100 кімнат; справжній почвочний лабіринт. В середині пішов я до обох палат. House of Commons (громин) це саля яких 23 м. довга, з чорними фотелями, на середині крісло для провідника — спікера (speaker) і стіл з двома скринками, в яких міститься св. Письмо. В House of Lords червоні фотелі і трони для короля і королеви. На стінах образи королів, сцени з англійської історії і зокрема парляменту. Уладження люксове. При відкритті парляменту всі являються в середньовічних костюмах, і це мусить виглядати дуже величаво. Загалом Англійці при судових та офіційних виступах убирають старовину ношу, бо люблять зберігати давню традицію і знають, що це загалом імпонує та надає авторитету. В парляменті осереджується ціла влада, що керує 500 міліонами людей. І дивне диво: коли в Европі впав парляментаризм, то в Англії він еволюційною дорогою пристосувався до обставин і при допомозі компромісів держить усю владу, бо король є радше тільки її персоніфікацією і представником.