12. ГЕТСЕМАНІ Й ВИТАНІЯ

Біля Дамаскинських Воріт всідаємо знова до самоходу. Тут усе великий рух: торг овець, кіз, ослів і всякого добра. З’їздимо швидко в долину Кедрону, пізніше названу долиною Йосафата. Русло сухе, — лише як падуть дощі, тоді пливе потік. Туди переходив Христос, ідучи зі Сіону до Гетсеманії, або з Єрусалиму до Витанії. Ліворуч велике збіча засіяне гробами; видно т. зв. гроби Авесалома, сина Давида, св. Якова і Захарії. Але вони не криють останків тих, яких імена носять.

По пізнішому здогадному пророцтві Йоїла (3, 2) і народньому переданню, Страшний суд має відбутися в Йосафатовій долині. Кожний Жид бажає, щоби його тут поховали і щоби близько Авраама воскрес на Йосафатовій долині.

Дальше направо долина Гинному, знана загально як Геєнна. В ній Жиди-апостати приносили Молохові в жертву людей, і тому всі від неї відверталися. Вкидали потім на це місце всякі відпадки й палили їх тут. Тому стала Геєнна символом пекла.

Минаємо капличку св. Стефана, що стоїть на місці побіч сходів, що вели до святині, і при яких укаменовано того Святого.

Десь тут недалеко на узгір’ю стеріг Савло одежі вбивникам. І видів св. Диякон небо отвором і Христа, що стояв.

Одна біблійна подія пригадується за другою; просто не можна відійти з місця.

Вступаємо до церкви Гробу Божої Матери, збудованої вже в V ст. Та Перси в 614 р. збурили її, а хрестоносці знова відбудували. По широких 48 сходах сходиться глибоко вниз, — бо ціла церква в землі, так що туди не доходить жодним вікном світло. Це рівночасно і знак, як високо піднеслася тепер поверхня землі. Двері отворив грецький нез’єдинений монах, який добре говорив по російськи. Каже, що память ще кращі, передвоєнні часи, коли приходило багато паломників з Росії. Наліво, за вірменським вівтарем, знаходиться у викутий скалі саркофаґ, до якого було зложене тіло Пречистої Діви. Багато в цій церкві вівтариків, бо навіть кожна секта має один престіл, — ба й магометани мають свій мечетик. Гріб Божої Матери з’єднює тут усіх. По короткій молитві ми вийшли.

Та мені видається правдоподібніше (про це згадував я й передше), що Божа Мати умерла в Ефезі, де св. ап. Іван був єпископом.

З церкви йдемо просто до Гетсеманського Городу. Він розложився у стіп Оливної Гори, яку видно в Єрусалимі зі всіх сторін. До Гетсеманії заходив Христос часто на молитву; сюди також пішов по Тайній Вечері й страждав аж до кривавого поту, передбачуючи всі муки, які Його в найближчий день чекали. Місце самітного затишку та глибокого душевного болю й страху перед розп’яттям. Прескорбна душа моя аж до смерти! З того огляду ці місця для кожного християнина такі дорогі та принадні. Нині бачимо тут сім старезних оливок об’єму 6—8 м., які можуть бути паростями з коріння тих олив, що пам’ятали ще часи Христа. Гарний городець з квітами плекає францісканський братичок. Побіч стоїть велика базиліка. Все разом обведене високим муром.

Недалеко є ще печера, про яку до війни думали, що саме в ній молився і страждав Христос. Але новіші досліди вказали, що в ній Христос був тільки ув’язнений, і звідси відведений до Єрусалиму. Є два передання, де молився і страждав Христос уночі перед смертю. По першому — у стіп оливного дерева, а по другому — смертній до вистаючої скали. Я сам був дуже цікавий, бо бачив цю сцену на різних образах, а передусім на образі Петра Холодного, — і хотів бачити, як це приблизно виглядало в дійсності. І мушу сказати, що образ П. Холодного доволі вірно представляє цілу сценерію.

Базиліка страждання, — це найкращий храм, який здвигнули по війні ОО. Франціскани в Св. Землі. Стоїть на місці базиліки з IV ст., — як свідчать про це основи мурів та останки мозаїкової долівки. Стиль базиліковий. Потрійний лук, опертий на мармурових колонах, становить фронт звернений до долини Кедрону. Над луком трикутник, у якому мозаїка представляє Жертву людства принесену Отцю Його Сином. Двері бронзові, наче зі сирого матеріялу. Внутрі відно тисліті ліс колон, тому що світло проходить крізь барвний алабастер. Але головний образ Христа в абсиді під мистецьким оглядом просто неможливий. Над колонами дванадцять копул, виложених мозаїкою. Під найбільшою копулою головний престіл з гарного мармуру, а перед ним ліворуч природна скала, об яку, впавши на землю, оперся був Христос і в дитинних молитвах та в судорогах і страху проливав кривавий піт. Здалека вже блимають світила лямп, доходив брязкіт оброї та галас товпи, що йшла з Юдою. « Але хай станеться Твоя воля » — молився Христос; а шум оливкових віток повторював лагідним шепотом: Хай буде воля Твоя. На вид страшної події, яку ми тут неначе мали перед очима, — стали кожному з нас усі наші хрести, прикрості й болі легкими; бо чим вони є в порівнянні з Христовою долею?… На спогад старався кожний взяти камінчик, галузку оливки або квітку, щоби привезти зі собою памятку перебутих тут хвилин.

Глянувши ще оподалік на саджавку Сілоє, зв’язану з уздоровленням сліпця, і на кладовище Гакельдама, куплене за Юдові срібняки, — поїхали ми до Витанії.

Віддаль невелика, бо тільки п’ять кілометрів. Тому Христос, коли був у Єрусалимі, вступав у гості до Лазаря і його сестер Марти й Марії, та проводив там ідилічні хвилини сільського життя. Перед Витанією показують поле, на якому росла смоковниця, що її прокляв Христос. Тепер тут маленьке музульманське сільце: кільканадцять барахлів був і плаців з 200 магометанами; по арабськи зветься це село Ель Азарієт. Англійська культура сюди зовсім не дійшла, хоч близько веде культурна дорога й гудуть модерні самоходи. Обдерті діти стали скупчено коло самоходу; найменше глодало сухар, — подібно як у нашому селі.

Недалеко від дороги, але на горі серед руїн і завалин, стоїть отвір до гробу, про який передання говорить, що в ньому був похований Лазар. 24 невигідні й витоптані ступні ведуть вдолину. Гріб складається з передсінка (3 м.) і самого гробу, три сходи нижче (2 м. широкий і довгий). Тому могла його закривати зовсім лежача плита (Ів. 11, 38). Коли її підняли, сказав Христос могутні слова: « Лазаре, вийди » — і войний труп ожив. Яке здивування мусіло огорнути цілу товпу й Апостолів! Страх перед впливом науки Христа дав уже фарисеям остаточний товчок, щоби Його згладити. Тут початок страшної єрусалимської трагедії. Колись над гробом стояла церква, — але по побіді над хрестоносцями гріб завалено, а церкву перемінено на мечет. Теперішній вхід до гробу зроблений з вулиці. Напроти стирчить розвалена вежа, коло якої показують місце дому Марти й Марії та багатих забудовань Симона Прокаженого.