14. КАТОЛИЦЬКИЙ РУХ В АНГЛІЇ

На Кенсінґтон мешкає єпископ-помічник Meyers, який заложив «Товариство св. Христофома». Воно гуртує кількох священиків і займається справами Східньої Церкви, влаштовуючи відчити. З тої причини пішов я у відвідини до еп. Meyers-а. І справді він бував на Велеградських З’їздах і знав багато осіб, які цікавляться Сходом. Вказав мені також англійських священиків, що цікавляться унійними справами. Розмова зійшла і на конференції в Малінес. Англійська католицька опінія була проти них, бо в Бельґії і Франції не визнаються в англіканських церковних відносинах. Англікани, отже і Halifax, у французькій мові надавали протестантському поняттю католицьку форму. Англійська термінологія має третій англіканський сенс, а перекладена на французьку, видавалася з католицького боку на перший погляд поправною, бо французька термінологія є католицька. Звідси і деяке зближення. Може в тім було і трохи англійської амбізії, бо багато Бельґійців говорили мені, що Halifax у серці був католиком і кард. Мерсієс подарував йому перед смертю свій єпископський перстень.

Католицька Церква в Англії пройшла важкий мученичий шлях. Про початки Христової віри, повні великого підйому духа, ми вже говорили. Відразу стала Церква в Англії носієм високої культури. Св. Августин, св. Анзельм, Віллєльм з Уео, Скот і інші представили Англію в католицькім світі якнайкраще. Та прийшов XVI ст. Король Генрих VIII († 1547) розвівся зі своєю жінкою Катериною з Араґонії, але не дістав апробати в Риму. Генрих зміняв відтак одну неправну жінку за одною (Анна Булен (Boleyn), Іванна Сеємур (Seymour), Анна Клів (Cleve), Катерина Говард і Катерина Парр) і королівській сваволі не було потім меж. Це викликало схизму. Вправді богослуження залишилися по давньому і нарід не орієнтувався, що діється на горі. До того протестантам з континенту заборонили приступ до Англії. Одначе на ділі ціла Англія впала у схизму. Багато Англійців все таки в серці залишилося католиками, хоч не хотіли ворожо ставитися до короля. Ті, що явно признавалися до католицької Церкви, стягали на себе криваві переслідування і тому вигинули мученичою смертю не один і не два, а слабші одиниці заломилися під духом переслідувань.

За наслідника Генриха VIII, Едварда VI, введено цинґліянізм і кальвінізм, виключено літурґію і католицькі догми, як культ Матері Божої, реальну присутність Христа в Пресв. Євхаристії, заступництво Святих, чистилище і т. д. Священикам позволили женитися. Зредаґовано в 1549 р. т. зв. Prayer Book (Преєр бук), офіціяльні англіканські молитви, що становлять компіляцію, зроблену на основі катол. молитовслова, літурґікона й архієратикона. Церковні добра розділено поміж прихильників та оборонців англіканизму. По Едварді засіла на престолі Марія, донька Катерини з Араґонії. Вона вийшла заміж за еспанського короля Филипа і привернула назад католицьку віру. На жаль, Марія скоро, бо по п’ятьох роках, умерла (в 1558 р.). Її наслідниця королева Єлисавета († 1603) розпочала нове переслідування католиків і завзяту кампанію проти Папи і вкінці стратила Марію Стюарт (1587 р.). Протестантизм запустив глибше коріння і змалів число католиків, які крилися наче в катакомбах. І так з початком XIX ст. (1814) залишилося при католицькій Церкві приблизно 160.000 душ і то з найбідніших верств. Вони крилися зі своєю вірою, а священики, яких ставало щораз менше, ходили убрані по світськи. Великою підтримкою для них були французькі священики, що, прогнані в часі революції, знайшли з політичних причин захист у Англії.

В 1820 р. лібералізм полонив цілу Европу. Не минув він також університетських осередків Оксфорду і Кембріджу. Основи віри в англіканській Церкві зачали ще більше хитатися і раціоналізуватися. Між убогими поширювався методизм, що його проповідував Уеслей (Wesley 1703—1791). Він із запалом і перед великим самозреченням помогав убогим і тому, як казав Нюмен, був тіню католицького святого (the shadow of a catholic saint). Та найшлися в Оксфорді одиниці з ідеалістичними гадками (Froude, Keble і Newman), які почали пропагувати ідею злуки англіканської Церкви з Римом. На чолі їх став Newman 1833 р. Він був fellow у Trinity і Oriel College і бачив занепад релігії, але відбуваючи подорож до Риму, не міг побороти в собі упереджень до «ватиканізму». Занедужавши в Палермо, пережив там остаточно і духову кризу та навернувся на католицьку віру. Це привило про т. зв. Oxford movement і відродження католицької Церкви в Англії. Очевидно з англіканського сторони почався наступ на католиків.

Минуло знову пів сотні літ, як стали витворюватися прихильні настрої до католицької Церкви, а на чолі руху став в 1895/6 льорд Наlifax. Вслід за тим Папа Лев XIII видав (14. IV. 1895) енцикліку «Ad Anglos», які шукають царства Христа в одності віри і мирі Спасителя. Це було перше слово Апостольського Престола по 300 роках. Англійська преса, яка все в кип’яннім писала про «ватиканізм», поважно поставилася до цілої справи. Але небаром, коли Апостольський Престол не признав важности англіканських свячень з причини перерваної традиції, настрої змінилися зовсім. Посипалися заміти і докори нетолеранції в сторону Риму. Та всеж таки католицька віра кріпшала з дня на день і нині є вже в Англії 4½ мільйонів католиків з 16-ма єпископами. В самім Льондоні, казав єп. Маєрс, є два єпископства, архієпископство уестмінстерське і єпископство Саутгарк (Southark). Католики перестали бути в Англії нижчою кастою і займають рівнорядні місця з англіканами. Церкви повні вірних і гарно украшені. В Оксфорді і Кембріджі мають католики також свої осередки.

Скоро збігло передполуднє і прийшов час на «ланч». Всюди при вході прохають обмити руки, бо дим бензини і коминів забруджує тіло і через те Англійці уживають найбільше мила. Також щоденна купіль належить до гігієнічної потреби, щоб удержатися при здоровлі.

На полуднє призначили ми «Зоологічний Город» чи — як кажуть — Zoo (Zoo). Коли йшучи, питався я про дорогу до Regent’s Lark, кожний, усміхаючись, показував її мені, бажаючи веселости (enjoy), бо Льондонці йдуть туди, щоб забавитися. Дорога веде через величезний парк. На муравах спочивають люди, що вирвалися від своїх занять і вільний віддихнути свіжого воздуху, інші веслують на ставах або годують птиці. На клумбах чудові квіти, а дальше тягнуться забавові площі, на яких бавилася тьма людей, бо Англія залюбки втікає на свіжий воздух і нема там розвиненого каварняного життя, як у нас, а в рестораціях сидять хіба нижчі верстви робітників. Була субота, а тоді, хто тільки може, покидає місто, йде на село або бодай до городу й займається спортом. Гуркіт, свист, крик, шум, запах бензини, — просто примушують великоміського мешканця до того, щоб рухом і чистим воздухом підкріпити здоровля на найближчий тиждень.

Зоологічний город справді цікавий. Передусім можна бачити найбільшу кількість полудневих птиць, звіряків, яких деінде не стрінете. Льви, слони, тигри, пуми, медведі, тюлені, кози, струсі і т. д. виразно ріжняться між собою своїми рухами в звіринці. Найбільша кількість видців задержується всеж коло малп, яким дають папіроски й сірники, щоб курили і забавляли прохожих. Звірят є значно більше, ніж в Антверпії. Є й велике акваріюм з виразливими крокодилами і гадинами. Переходив я так з одного відділу до другого і минуло мені без утоми кілька годин.