17. НАЗАРЕТА ЛЮБИЙ КВІТЕ…

Стрімка й крута серпентина веде з ездрельонської долини до Назарету. Вже здалека видно стіну гори, з якої хотіли Назаретяни скинути Христа. Останки руїн вказують, що стояв на ній монастир. Оподалік видніє маленька молитовничка, поставлена в честь Матері Божої, яка, по переданню, на вид цієї події завмерла з болю.

Нарешті видно близько Назарет, квіт Галилеї. Пригадує дещо Вифлеєм. Амфітеатрально збудовані доми (багато поверхові), прямокутні й плоскодахі; є вже немало криць, покритих червоною дахівкою. Нема лише того півколеса, як у місті Христового Різдва. В око впадають красні, монастирі, великий дім для молоді ОО. Салезіян, великі забудування захисту ОО. Францісканів і шпиталь Милосердних Братів.

Оце місце майже тридцятилітнього побуту Христа, Його укритого буденного життя й підготувань на велике післанництво, — життя, що освячує родину й працю, даючи зразок до наслідування й уздоровлення родинних та суспільних умовин.

Заїздимо до Casa Nova ОО. Францісканів. Уладження переведені зовсім на европейський лад. По чотирогодинній подорожі, і то в саму спеку, відчули втому навіть провідники, що привикли до полудневого клімату.

У захисті вже засіли до обіду мадярські паломники в числі кількадесяти осіб. Паломничий рух по Св. Землі змагається: на кожному місці можна стрінути якусь більшу групу: французку, дуже часто англійську, також італійську, німецьку й інші. Лише не видно ніде Українців; навіть наше паломництво з 1906 р. до Назарету не їздило.

По полудні ми вибралися відвідувати св. місця. Та всі вони тут святі, — подумав я собі, — бо всюди ходив Христос, живучи тут приблизно 30 літ. А всеж таки є деякі, що дуже тісно звязані зі святого Родиною. Найперше питає паломник за дімком, у якому мешкала Пречиста Діва Марія. На тому місці стоїть нині латинський храм ОО. Францісканів, зрештою нічим незамітний. І не диво: бо його вибудували за 6 місяців. У IV стол. здвигнув був тут церкву навернений Жид, граф Йосиф з Тиберіяди. Пізніше її розвалено — і відбудували її аж хрестоносці, коли Танкред у 1100 р. зайняв Назарет і на вид містечка плакав з радости. Назарет відвідував св. Франціск з Асізу. Султан Бібарс, здобувши Назарет, у 1263 р. знищив святиню до основ. Щойно в 1620 р. відбудовано крипту. За турецьких часів, у 1730 р. губернатор Галилеї жив у приязні з ґвардіяном Францісканів і позволив йому, в часі своєї шестимісячної подорожі до Мекки, побудувати костел, — бо інакше на будову кожної церкви треба було дозволу султана з Царгороду. А так, ніби в неприсутності губернатора, вправді неправно вибудовано, — але вже не можна було святині руйнувати. Церква 22 м. довга, 17 м. широка, тринявна. Збирають тепер гроші на будову величавішої святині.

Сам дімок притикав плечею стіною до скали. Під головним престолом є крипта, до якої сходиться по 17 сходах. Під вівтариком видніє напис: « Verbum caro hic factum est ». « І Слово сталося тут тілом ». На цьому місці явився архангел Гавриїл, привітав Пречисту Діву, і тут Вона вимовила: « Хай станеться по твому слові ». « Богородице Діво », яке відмовляю путник, — це повторення розмови на тому самому місці. З другого боку є знову вівтар, присвячений св. Йосифові. Дальше є ще вівтарі, присвячені св. Йоакимові й Анні, та арх. Гавриїлові.

Вийшовши з церкви Благовіщення, через городець засаджений квітами й побіч великого монастиря ОО. Францісканів, ідеться дальше до церкви св. Йосифа. Це стильна будівля, недавно здвигнена. В підземеллю є багато печер і саджавка, що належала до давнього мешкання й робітні св. Йосифа, опікуна Ісуса Христа, який ніс на собі тягар удержання цілої родини. На головнім престолі зображений св. Йосиф, як ріже дерево, а Христос йому помагає. Тут жила пресвята Родина, туди бігав як дитина Христос, туди ходив за водою і розносив виконані роботи.

Як виглядав дім св. Родини? Мабуть подібно як тепер: чотирокутня кімната, з нетесаного каменя. В середині кілька стільців до сидження, низький стіл. Під стінами ліжники й килими до спання, скриня на одежу і великий дзбан на воду.

Є передання, що дім з Назарету перенесли ангели в 1291 р. до Терсато в Далматії, а відтак до Льоретто коло Анкони. Та в Назареті про це ніхто й не згадував.

Сто кроків дальше, вузенькими вуличками (ще вужчими, ніж у Єрусалимі), при яких ковалі робили серпи, рискалі, а дальше купці розложили свій крам, ідеться в північно-західньому напрямку до Синаґоґи, в якій Христос прочитав глибокі слова пророка Ісаї: « Дух Господень на мені, тому помазав мене благовістити Євангеліє убогим ». Через маленьке подвіря входиться до вбогої церкви, — як довідуємося, — греко-католицької. Синаґоґа також у посіданні греко-католиків. Слава Тобі Господи, що хоч одне памятне місце в греко-католицькому посіданні! Молоденький священик-мелкіт випровадив нас до церкви, що стоїть на місці колишньої синаґоґи. Церква в одним романським склепінням, будована в середніх віках. Іконостас мурований, лише до половини, т. зв. наистії обрані і празники. Над мармуровим престолом голуб замість кивота. Як часто приходив сюди Христос як дитина, молодець і зрілий муж на молитву! Приходив незамітний, як кожний інший Назарянин. Звідси почав Він Свій прилюдний виступ. Тут виявив Себе ясно перший раз як Месія. Звідси збирався завоювати світ — і його поконав.

Я познайомився зі священиком. Він дуже втішився, що я греко-католик, і прохав до себе на вечерю.

Хто приїхав до Назарету, не може не піти до джерела Матері Божої, 1 км. від Casa Nova. Це одиноке джерело в Назареті, дуже обильне на воду; все коло нього багато людей, передусім жінок, що несуть воду у великих збанах на голові, а дітей ведуть за руку. Це була осередна точка в Назареті. Так певно приходила по воду і Пр. Діва, ведучи за руку Ісуса. Нині те джерело вимуроване, з луком над трискаючою водою, якою й ми гасили спрагу в гарячий день.