19. ОСТАННІ ДНІ В ЛЬОНДОНІ

В пятницю (9. VIII.) треба було попращатися зі знайомими в Льондоні і збиратися до повороту. Вони запрошували мене знову приїхати до Англії, і певно тепер вона не видасться мені такою далекою й чужою. Передусім подякував я ОО. Редемптористам за гостину. Злишній короткий час використав я ще, щоб зайти до Тейт (Tate Gallery) і до Тавер оф Льондон (Tower of London). В Тейт Ґеллері, званій від основника Тейт, зібране модерне мистецтво, малярство і дещо різьби. Переусім багато краєвидів Тирнера. В інших експонатах переважає сентиментальність, солодкавість і романтика, а не видно глибшого оригінального змісту.

Через Bridge of London попрямував я ще до Льондонського замку. Сам міст — це одна з найлюдніших точок Льондону. Денно переходить через нього до 100.000 народу. Довгий він на 1285 м. і 19 м. широкий. Побудований наново в 1825—31 р. Звідси видно й Monument, 61 м. високу колюмну з 13 м. високою золотою кулею з полумям, яку поставив Wren у 1677 р. на памятку ужасливої пожежі в Льондоні, коли згоріло 89 церков і 13.000 домів.

Окрему увагу звертає на себе Льондонський замок чи пак вежа. Входу до середини береже сторожа убрана в середньовічну червону ношу, якою, мимоходом кажучи, дуже любуються англійці. Називають вартових Warders або beefeaters, і що ідять воловину. Офіціяльно звуть їх Yeomen of the Guard. Сильно, кремезно збудовані, потребують, очевидно, відповідної поживи. Головний вхід є через т. зв. Львину браму (Lions Gate), бо недалеко при брамі держали в городі королівські льви, які відтак (1834 р.) перевели до Зоольоґічного Городу в Ріджент Парк. Tower of London — це стара цитаделя і колишня державна вязниця. Колись за римських часів стояла тут твердиня. Грубезні мури зі сірих камяних бльоків настроюють гостя неприютно. Вильгельм Завойовник поставив т. зв. Білу вежу. Там стяли голову в 1535 р. Томі Морусові, канцлєрові Генриха VIII, і відтак багатьом иншим. Є кілька веж. У White Tower (Білій вежі) сидів увязнений історик Sir Walter Raleigh. В ній зберігається нині велика збірка зброї, моделей лицарів убраних у середньовічну зброю і т. д. У Wakefield Tower — зветься вона так тому, бо тут були замкнені Йорки по боротьбі під Wakefield — переховуються за шкляними шафками королівські інсигнії і біжутерія (Crown Jewels), які оцінюють на 3,000,000 фунтів штерлінґів вартости (75,000,000 зл.). Корона св. Едварда, якою вживали королі при пізніших коронаціях. Корона кор. Вікторії має 2818 діямантів. Корона принца Уалії (Wales) є золота і не має дорогих каменів. Королівський жезл, скиптри, золота кирея, як символ влади, візантійські хрести золоті і срібні посудини і т. д. Велика тьма глядачів пересувається цілий день коло тих шкляних хоронилищ. Цей королівський скарб далеко багатший від німецького в Аахен, хоч той останній має старші предмети.

Побіч замку, чи пак вежі, пливе Темза всіна кораблями й човнами. Хоч замок лежить нижче від позему вулиць, то все таки робить разом з Темзою могутнє вражіння.

На кілька перед відїздом міг я ще на коротко стрінутися з п. А. Христіч, знаною з Велеградських Зїздів і з прихильности для нашого Митрополита. Вона працює як журналістка в Льондоні та інформує англійців про унійні справи. Своєю освітою та журналістичним хистом знайшла вона доступ до найповажніших англійських часописів.

Оставалося ще лише стільки часу, щоби вібрати картки, книжки і ввесь прибуток з Англії і звязати клунки до відїзду.

А чи не говорили в Англії про війну з Італією? — питав мене хтось. Говорили, і то багато: і про те, що Англія неприготована, і що закуповує багато літаків. Англійці не думають вести війни, бо не певні, чи виграли б її, — а вони не люблять програвати.