6. АКВІСҐРАН

Так називали колись Римляни місто на границі Бельгії — Aquis Granum — задля гарячих сірчаних купелів. Німці називають його Аахен, а Французи Aix-la-Chapelle (Екс ля шапель). У IX. ст. було воно столицею Карла Великого, тут побудував він свою палату Pfalz-Palast і церкву, в якій його в 814 р. похоронили. Само місто більше від Бонну і має 165.000 мешканців, та стало кілька літ тому осідком католицького єпископа з окремою семінарією, яка щойно організується. Місто дуже чисто удержане і затишне. Я обмежився, подібно як колись, до оглянення катедри і ратуша.

Карло Великий побудував свою «каплицю» на взірець церкви San Vitale в Равенні, у візантійськім стилю, і тому має вона вид восьмикутника з колюмнами й аркадами. Мозаїки прикрашують стіни. 32 колюмни привезені з Равенни. Вже в притворі медведиця чи пак вовк з римських часів і бронзова соснова шишка з XI ст. вказують на давні часи. Загалом усі найстарші німецькі пам’ятки — це візантійські твори, як і вся культура Карла Великого носить візантійські риси не лише в будівлі, але й у державнім і військовім устрою. Навіть його ловецький ріг є слоновая візантійська робота. Папа Лев III посвятив катедру в 805 р.; після того коронували в ній 32 німецьких володарів. На емпорі є збережений їх мармуровий трон. Добудовано в середніх віках святилище з 26 м. високими вітражами в ґотіцькім стилю. Збоку стоїть проповідниця, з якої проголошували хрестоносні походи, а тепер читають у часі співаної Служби Божої євангелію; за престолом Pala d’Oro, мініятурні золоті плоскорізьби Святих, розуміється візантійської роботи. Карло Великий, бажаючи, як ми нині сказали би, европеїзувати свою державу, мусів брати все з Візантії, тоді найкультурнішої держави світу.

Найціннішою скарбницею в Німеччині є саме аквісґранська. В першу чергу є там срібна, по мистецьки різьблена рака з мощами Карла Великого (Karlsschrein). Його тіло спочивало зпочатку в катедрі в саркофазі, потім (1215 р.) зложили його до тієї труни. В скарбниці багато реліквіярів, церковних риз і посудин, коронаційний хітон Карла Великого. У великім почитанню є легенти і набедрений лептон при розпяттю Христа, ризи Матері Божої і рядно з усікновення св. Івана Хрестителя. Їх показують по сім літ, і тоді приходять міліони паломників. Дальше на увагу заслуговують оловляні труни, які привіз Оттон III з римських катакомб, ризи св. Бернарда з Клєрво, візантійський хрест Льотара. Срібна рака св. Леопарда вирізьблена в 1910 р. На її зразок роблений срібний кивот у семінарській львівській молитовниці, призначений первісно як рака на мощі св. Йосафата і дарований ВПреосв. Митрополитом Андреєм.

Про візантійську культуру Карла Великого свідчать також цісарські інсиґнії, яких точні копії збережені в ратуші з XIV ст. (оригінали в Берліні). І корона і меч і хрест — це все візантійська робота. Ратуш побудований у ґотіцькому стилю — фасада прикрашена дуже численними статуями королів і князів. У коронаційній просторій (44 м. довгій, 19 м. широкій) салі, прикрашеній фресками, що представляють подвиги Карла Великого, відбувалися по торжествах у церкві коронаційні церемонії 35 німецьких володарів.