8. УНІЙНА АКЦІЯ ДЛЯ СИЦИЛІЙСЬКИХ АЛЬБАНЦІВ

У неділю ввечері зійшлися ми ще до семінарії на розмову. Семінарія, це справді осередок альбанського руху. Прийшов о. проф. Петротта, лікар д-р Росоліно Петротта і о. віцеректор, молодий Іван ді Маджио. Вони мають у своїх руках цілий провід унійного альбансько руху. Їх журба — зберегти свій народ, а в конкретнім випадку одержати остаточно свого єпископа.

Великим їхнім покровителем є кард. Лявітрано, який також має до них повне довіря і помагає їм справді по-батьківськи. Заохочені енцикліками Св. Отця і унійним рухом серед Словян, оснували вони в себе в 1928 р. Circolo di Studi sull’Oriente Cristiano. На жаль, каже о. Петротта, хоч ми Альбанці історично й географічно близькі до християнського Сходу, то на ділі ментальністю вони від нього дуже віддалені і ним досі не займалися. Тому хочуть звернути свою увагу на з’єдинений і нез’єдинений Схід.

Спочатку християнство прийшло на Сицилію у латинськім обряді, але від часів цісаря Констанса став переважати візантійський обряд, з’єдинений з Римом. Не піддалися вони іконоборству, але залишилися вірними Апостольському Престолові. Щоправда, пізніше Григорій Абеста, архиєпископ Сиракуз, сварив Фотія, але сам Григорій не жив у Сиракузах і схизма не знайшла сильнішого відгомону на Сицилії. Навпаки, Сицилійці видали багато святих: св. Зосим єп. Сиракуз був учеником св. Петра, св. Лев, мученик з Катанії, св. Лука з Таорміни, багато письменників, монахів-студитів. Далі побудували Сицилійці безліч церков і монастирів, прикрашених візантійськими мозаїками. Все це свідчить про визначний вплив візантійського християнства й культури на Сицилію. Навіть в арабсько-норманській добі він був тут дуже значний. Та в XV ст. візантійський обряд майже щез з Сицилії і тоді саме примандрували сюди Альбанці. Вони навязали до старих східних традицій і підтримали їх.

Головний осідок східного обряду є Мала Семінарія, хоч яка вона, на наші відносини, мініятурна. Вона скуплює біля себе одиниці, що займаються Сходом і відправою богослужб у візантійськім обряді, репрезентуючи східню Церкву на Сицилії. Оснував її, як сказано, Ораторіянець о. Ґузетта в 1734 р. і тому обходили величаво її 200-літній ювилей у 1934 р. З вдячности стараються сицілійські греко-католики про канонізацію о. Ґузетти.

Згаданий скромний Кружок «Чірколо» почав свою метку діяльність. Саме в 1929 р. прийшло до Палєрма терпілий кард. Лявітрано і заявив щиро ділом з’єдинення, так що в 1930 р. влаштовано в Палєрмі від 27.IV. до 4.V. «Тиждень для Сходу». Тоді приїхали сюди і єп. Д’Ербінї. Впродовж тижня виголошено там низку цікавих рефератів. Ось їх заголовки: Єп. d’Herbigny: Боротьба совітів з релігією; Єп. Schinò: Про літургію; Єп. Mele: Про літургію; Пос. А Pecorari: О. Юрій Ґузетта; о. R. Capasso: Почитання Божої Матері на Сході; De Meester: Способи приспішення З’єдинення; P. Gordillo: Папські Енцикліки; P. Mula: Навернення мусулман; о. Lorenzo de Salemi: Капуцини в Греції; о. B. Trapolino: о. Іван з Парми і Бонавентура; о. Mignosi: Св. Августин в Ліоні і Сході; о. G. Pedrotta: Східня Церква перед і по схизмі; о. Stinco: Звязки сицілійської Церкви зі Сходом; о. Spallanzani: Думки і бажання в справі унійної акції і про вплив візантійського мистецтва й музики.

Та впало тоді одно слово, що викликало великий спротив у Сиракузах. А саме там сказав котрийсь із доповідачів, що хоч Сицилія причинилася до схизми, бо Григорій Абеста святив Фотія, то проте вона хоче ревною працею на полі з’єдинення відплатитися Апостольському Престолові. Тоді Сиракузани запротестували проти того, кажучи, що вони в схизмі ніколи не були, а Григорій Абеста ніколи в Сиракузах не мешкав. Щоб їх перепросити, рішено відбути в 1931 р. «Унійний тиждень» у Сиракузах. Тоді виголосили там між іншим доповіді: о. Петротта про візантійський обряд на Сицилії, о. Музумечі про Григорія Абесту, о. Пернічаро про сицілійських Святих і ін. По таких вдалих спробах перетворено «Кружок» в «Associazione cattolica italiana per l’Oriente Christiano», а на її чолі став кард. Лявітрано. За її прикладом постала в Римі «Pia Associazione di S. Nicola di Bari».

Сицілійська Асоціяція влаштувала потім у 1934 р. «Унійний тиждень» у Венеції і відсвяткувала 200-літній ювилей своєї семінарії. Венецький унійний похід на площі св. Марка належав до найкращих маніфестацій.

«Четвертий тиждень» відбувся в Барі 1936 р. Для цікавости — ось список тем рефератів у Барі: Єп. Mele: Точки єдности; 1) Евхаристія, 2) Почитання Божої Матері, 3) Почитання св. Миколая; Єп. Sanna: Про великих Отців Східної Церкви; Єп. Rostigno: Папа і поворот нез’єдинених; Єп. Faleonieri: Взаїмна любов; Проф Mignos: Церква і революція в Росії; P. Minisci: монах з Grottaferrata: Про з’єдинення в Італії; De Meester: Літургічний культ Пр. Діви; P. Mauroda Leonessa: Релігія в Абісинії; о. Ricciotti: Великі унійні Собори; о. Morello: Католицьке Апостольство для христ. Сходу; G. Castriolle: Про Альбанію.

А в наступнім «Conventus internationalis pro Oriente Christiano» в Римі рішено сцентралізувати цілу унійну акцію створенням постійної ради в Римі, до якої входили б представники окремих націй.

В літературі зазначилася Асоціяція виданням двох томах Annuario della Associazione cattolica italiana per Oriente Christiano за 1936 і 1937 р. І так справді цьому невеличкому гуртові вдалося розбурхати цілу Італію і нема сумніву, що вони ведуть перед у цілій унійній акції в Італії.

Ми говорили довше на різні теми. Очевидно йшла мова і про наші відносини церковні, національні та про інші речі. Розмова затягнулася до пізної ночі. Тепла ніч, то й не відчувалося втоми. «Тепер на Сицилії безпечно — казав один із співбесідників. Колись страшно було вертатися вечером і небезпечно для життя. Бушувала ославлена сицілійська бріґантажджка — (brigantaggio і звана вам «мафія» [4].

Тепер безпечно будемо вертатися додому, а ви спокійно спіть до завтра, бо дорога до Джірдженто далека. Дорога до Сиракуз і до Джірдженто переконає вас, що Сицилія велика».