9. ПРИ ГРОБІ КАРД. МЕРСІЄ

Один день (23. VII.) присвятив я Маліні і Антверпії. Архиепископ і кардинал не мешкав в Брісселі, але в Маліні. Там також є велика, оглядно дві Духовні Семінарії з 300 кільканадцять питомцями. В Маліні спочиває і кард. Мерсіє. Мені йшло головно про те, щоби нав’язати зносини і познакомити з нашими працями тамошніх професорів, які також видають свій богословський журнал. Кільканадцять професорів мешкає в Семінарії. Старий семінарський будинок будований в ґотськім стилю, а новий, імпозантний, в класично-бароковім. Студії тривають 6 літ. Властивий теологічний факультет є при університеті в Лювені, де й лежить католицький інтелектуальний осередок, католицький університет, оснований кардиналом Мерсіє. Радий був я там заїхав ще й цим разом, щоби розглянутися в умовинах наших студентів, але, на жаль, не ставало часу.

О. Ректор представив мене Кардиналові van Roy. Він, як загально кажуть, маломовний, але дуже активний і розважний. Найбільші труднощі лежать в національних спорах Флямандців з Вальонами, які відбиваються також і на церковному полі. Щоб вийти з колії, реколекції говорив провідник у латинській мові.

В катедрі, у бічній каплиці, поміщений гріб кард. Мерсіє. На верху бронзова фігура, що представляє кардинала на марах. На вітражах представлені сцени з життя: пресвітерські свячення, професура в Лювані, єпископські свячення і наконець кардинал при писанні свого патріотичного листа в часі війни, яким захоплюються наші націоналісти. Я пізнав був кард. Мерсіє в Римі, і щоб бути щирим, то він не дуже був прихильний Українцям, не визнавався в наших справах і не мав великого зрозуміння для нас. Зрештою це без сумніву одна з найвизначніших церковних постатей у XX ст.

В жіночих монастирях є кілька Українок, які справді радувалися, коли я їх відвідував. Я подивляв, як вони мужно поборюють українську тужливу вдачу, хоч ностальгія таки нераз добре їм докучає.

Як я згадав, завдяки густій залізничій сітці, комунікація між подібними містами знаменита. За півцілих години я вже був в Антверпії, такій голосній у світовій війні. Місто — найбільша твердиня Бельґії, яку заняв був ген. Безелер, лежить над устям ріки Шельде. Вправді до моря ще 88 км., але ріка дуже широка (600 м.) і 16 м. глибока. Тому до міста можуть заїздити і великі пароплави. Хотів я подивитися на заведення обробки діямантів і на музей, але не трапив на добру пору і міг оглянути лише катедру, пам’ятники та воольогічний город. Катедра з XIV ст. належить до найкращих будівель Бельґії. В середині триптих (образ Розп’яття), кисти Рубенса, якому місто виставило пам’ятник недалеко катедри.

В воольогічнім городі варт було оглянути в акваріюм морську флору й фауну. Подібний є хіба в Неаполі і Льондоні. В темних водозборах при електричному освітленні можна глянути в тайну морського дна з його таємничими мешканцями. Найбільш атракційними появами є малі пінґвіни, які без вини бавляться і роблять циркові скоки. Приморський легкий клімат улегшує вдержання звірят і в підворотникових полос, як льви, тигри, крокодилі, страуси й ін. По томлячих і напружуючих оглядинах церков та музеїв, відвідування звіринця — це відпочинок і відвернення уваги. Безпосереднім поїздом в 3/4 години вернувся я до Брісселю. Котрийсь з ОО. Редемптористів жартував, що скорше можна заїхати в Антверпії до Брісселю, як в Духовній Семінарії у Львові на Голоско або Збоїска.