V. АКТИВІЗМ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Візантія оформила й об’єднала цілу східну культуру та стала осередком, що не дозволив варварам розбити культурний доробок Сходу. Завдяки своїй внутрішній силі візантійська культура створила одну суцільну форму. Вона не стала еллінською причіпкою, лише почала власне самостійне життя, даючи щось справді нового і творчого та проявляючи, крім того, велику експансійну живучість.

Чим Рим був для Заходу і германців, тим Візантія була для Сходу і слов’ян. Високість візантійської культури звернула на себе увагу не тільки слов’ян, що культурно стояли нижче, але й норманів-скандинавців, для яких Візантія стала подібним притягаючим осередком, як Рим для германців. Обсяг візантійського впливу був справді великий: хозари, печеніги, серби, болгари, хорвати, чорногорці, Румунія, Угорщина, вірмени, грузини, стара Русь. Візантія дала їм основу життя — християнство, форму правління, мистецтво і письменну культуру, монетарну систему, через купецтво — добробут і цілу цивілізацію. Повні посвяти місіонери йшли в глиб Вірменії і Руси, в гори Абіссинії і на Кавказ. Вони створили церковнослов’янську літературу, дали школи, навчили історії.

І так візантійська культура перетворила передусім ціле життя Старої Руси. Із введенням християнства прийшла візантійська література і мистецтво.[21]

Перекладали на слов’янське Святе Письмо, Отців Церкви, хроніки Малали, Никифора та інших, які ввійшли до хроніки Нестора, агіографію, з географії Косми Індикоплевста і т. д. Словом, перекладено майже весь доробок візантійського письменства. Візантійські архітекти будували в нас храми, а малярі прикрашували їх. Отже усе мистецтво і письменство спирається на візантійських взірцях, і не можна їх належно оцінити, якщо не знається візантійської культури. Про це нині не може бути найменшого сумніву.[22]

Коли йдеться про українців, то візантійська культура усунула поганство, зуніфікувала Київську державу та зорганізувала поодинокі племена. Передусім велику ролю відіграла Церква на чолі з митрополитом. З огляду на те, що християнство в нас було введене згори, треба було довшого часу, щоби воно асимілювалося з національним організмом. Спочатку були тут політичні болгарсько-візантійські впливи, опісля від XI ст. — безпосередньо візантійські. У перших початках староруська культура була мало самостійна. Від XVI ст., коли українські землі підпали під литовських князів, візантійська культура проявила велику експансивну і творчу силу. Литовська держава перейняла тоді мову, культуру і релігію, державну адміністрацію і право з Києва. Руські малярі малювали Вавель на бажання Ягайлонів, з яких Владислав і Казимир оточилися нашими митцями. Вплив візантійсько-українських фресок простягається аж по Сандомир, Люблін і Гнєзно.

І так Україна дістала з Візантії найвищу культуру і стала одною з найкультурніших держав. Був час, коли Київ, як культурний осередок, ривалізував із Візантією.

Той вплив, каже Успенський, не закінчився. Він далі є тим поштовхом, що спонукує народи до розвитку у раз вказаному їм напрямі.[23] Та не тільки на ближчих і безпосередніх сусідів впливала Візантія. Вплив візантійської культури на Заході був також значний у літературі й мистецтві. Він помітний у державі Каролінгів і Оттонів, а в Італії він є домінуючий. Передусім у часі хрестових походів присвоїли собі західні народи багато культурних здобутків. Західні пануючі двори входили в союзи з візантійськими царями, а разом з тим ішли на Захід і візантійські вчені. А вельми незвичайної ваги було те, що Захід одержав при кінці середньовіччя від Візантії знання грецької мови і грецьку літературу і тим став справжнім бібліотекарем людського роду.

Отже чи тепер унійна акція мала б бути організуванням нових хрестоносних походів, щоби нищити візантійську культуру?