VII. ТОМА В ІТАЛІЇ

В Парижі викладав Тома до 1259. р. разом з Петром з Тарантазії (Tarantasia), Домініканцем і пізнійшим папою Інокентієм IV.• По трьох літах учительства мусів Тома по університетським приписам уступити. Якийсь час був він проповідником. І на тім становищи вспів він здобути собі популярність. Його вченість і побожність, а при тім скромний виступ стягали богато вірних [85]. В проповідях його мова і стиль відмінні як на викладах. Се випливало з природи річи, бо проповідь не вимагав того стислого стилю і сухої льоґіки, як пр. фільософічні і теолоґічні виклади [86].

В 1259. р. на ґенеральній капітулі чина в Валєнцієн (Valenziennes) предложив Тома плян науки для закону і тоді також запроваджено філософічні студії. Рівнож заложено місіонарську школу в Іспанії, для якої Тома зачав писати Summa contra gentes (1259—64). Від капітули в Валєнцієн розпочинається період найбільшої письменської продуктивности Аквіната. Він переходить до Італії. Десь в 1261. р. написав Compendium theologiae ad Reginaldum, де дав короткий огляд богословії. Від 1261—64. перебував Тома як надвірний теольоґ у папи Урбана IV в Орвієто і Вітербо. Маючи більше свобідного часу до розпорядимости, скінчив Summ-y contra Gentes. В тім творі мав Тома на оці головно Магометан. Христіянських правд треба було боронити розумом, якого речником уважали і Араби Аристотеля.Обявлення не признавали. В Суммі переходить Аквінат цілу христ. науку.

В 1261. р. Михайло Палєольоґ здобув Константинопіль і повалив латинське цісарство. Щоби запобічи новому хрестоносному походови, розпочав переговори з папою Урбаном IV. Справу треба було вияснити теоретично і тому поручено її Томі. Папа дав як підклад Гуґона Етеріянського. З тої нагоди написав Тома „Contra errores Graecorum”. Рівночасно збирав він екзеґетичний матеріял до св. Отців і написав Са-tena aurea. B ній виложив св. Письмо (уриваючи на Євангелію Матея) дотичними патристичними цитатами.

З того часу походить Служба Пр. Евхаристії. З причини чуда в Больцано (Bolzano), де молодому священикови,що сумнівався що до присутности Христа, почала капати кров з агнця, установив папа свято Божого Тіла. Евхаристійні пісні свідчать, як сильно розвинене і ніжне було чуття у св. Томи.

Епохальне значіння мають студії Аквіната над творами фільософа зі Стаґири. Тома рішучо заявив, що авероістичний Аристотель не є автентичний, іно на жаль не знав сам по грецьки. Та на папськім дворі познакомився він з Домініканцем сповідником Вільгельмом з Мербеке (Moerbeke), що добре володів грецькою мовою. На просьбу Томи взявся він до дослівного перекладу аристотелівських творів і нераз помагав Томі в фільольоґічних сумнівах при відтворенню первісного змислу аристотелівського тексту. В часі тої затишної праці видав Аквінат свої преважні коментарі до Метафізики (12 книг), Етики і Фізики. Фільольоґічний спосіб пояснювання перевисшив аверроістичний, ба навіть і Альберта Вел. Тома остався і по днесь наплінтим коментатором Аристотеля. З творости Томи видно, як пшов він все з життям і торкався біжучих справ і питань, що свідчить про житєздатність його фільософії - яка плила з глубин життя, його потреб і не була зовсім доктриперською, як дехто думав.

По Урбані IV настав Климент IV. Сей папа рівнож високо цінив Тому і предложив пому навіть епископський престол в Неаполі, щоби він в сей спосіб міг помогти своїй збіднілій родині. Але зі сльозами випросився він від сего достоїнства. Покірний вчений наче бачив, що провидіння Боже призначило йому далеко важнійшу ролю на полі фільософії і теології, ніж та, яку він бувби може сповнив як епископ в малій дієцезії.

В 1265. р. настоятелі призначили його маґістром в Римі в монастирі Santa Sabina. Пригноблююче вражіння зробило на Тому зруйноване і ограблене вічне місто. В Санта Сабіна зачав писати свою Summa theologica (1265-71). В 1267 він знова на папськім дворі Климента IV в Вітербо і дальше працює над Сумою.