X. SUMMA THEOLOGIAE І ЇЇ ВПЛИВ НА БОГОСЛОВІЮ

Письменська спадщица Томи дуже багата, коли зважити ще до того, що він умер перед 50-им роком життя і був занятий довгий час викладами і обовязками в Чині.Тому, що приписувано йому і чужі твори, много стоїло труду (Barbavaras, H. Denifle, Mandonnet, Grabmann і др.),щоби означити авторство поодиноких писань і праця ся ще не покінчена [95].

Найзнаменитшим твором є безсумніву Сумма. Се справдішний архитвір богословської науки, на якім образувалися і ще довго будуть вчитися цілі століття. Студії над нею все запевнювали поступ теольоґії і свідчили про високий рівень філософічного і теольоґічного знання. Ся безліч коментарів до неї в найкращим свідком її домінуючого становища. Творча сила Сумми показується і з того, що чим більше її студіюється, тим сильнійше відчувається її глубину і красу її будови [96].

Хоч повстала вона не безпосередно з викладів, проте автор призначив її для студіюючих (ad eruditionem incipientium), щоби зарадити потребі доброго підручника. Коротким прольоґом впроваджує автор читача до свойого храму. Його ціль є дати систему цілої теольоґії, тому принагідно втягає біблійні і патристичні квестії, узгляднює право, літургіку і містику.

Весь твір ділиться на три части, кожда часть на квестії (quaestiones), а сі на артикули (articuli) з поданням на початку заголовка: Utrum і т. д. Форма специфічно схолястична. Найперше робить Тома закиди проти якоїсь тези,потім дає противні рації (Sed contra...). Щойно слідує розвязка артикулу і се зветься corpus articuli. На кінци розвязув трудности.

Старанно оминені злишні і банальні квестії та нудні тонкости, які зачали вкрадатися до творів схолястів; артикули вяжуться орґанічно і один з другого випливав. Ніколи не повторюється сказане, нема довгих і томлячих цитатів з инших авторів, а коли наведені, то коротко і уняті самостійно. В лагіднім тоні справляє він перестарілі думки і похибки своїх попередників При тім „чудова ясність осяює цілість, прозорість пляну, поєдничість і наукову точність вислову, яких іще ніхто не перевисшив" [97]. Над всіми тими ціхами царює ґеніяльна систематичність.

Коли Льомбард не відділив в своїх Сентенціях науки о Бозі і Пр. Тройці, науку о чеснотах і ласці порушив при воплоченню і тайнах, не упорядкував науки о ласці, то Тома, маючи се на ввазі, дає свій поділ.

В І части розводиться над Богом (іствування, вство і свійства, знання і хотіння в Бога). Дальше слідує тринітарна наука, сотворення і провидіння. Ся часть написана в 1265—1266 у Вітербо і Санта Сабіна.

II часть розпадається на дві ділянки prima secundae (1 II) i secunda secundae (2 II). Обі повстали в 1268-1272 в Парижі. В першій части є розвинена христіянська мораль: призначіння чоловіка, етичний характер вчинків, суть чесноти і гріха. Prima secundae кінчиться трактатом о ласці.В secunda secundae є представлені поодинокі чесноти (віра, надія, любов і т. д.). Життєва обсервація і глубина думки йдуть рівним кроком. Се нанґеніяльнійта і найоригінальнійша часть з цілої Сумми.

IIІ часть обнимає христольогію, науку о 7-н тайнах і останніх річах. Її написав Тома в Неаполі (1272), але на жаль на тайні покаяння урвав. Доповнив її Регінальд з Піперно по коментареві до Сентенцій.

Сумма, то найбільше зрілий твір Аквіната, писаний по підготовчих студіях над Аристотелем, по вчительськім досвіді і по довших застановах над тяжшими і спірними питаннями. Не диво, що неодин погляд висловлений в коментарі або иншім вчаснійшім творі (Quaestiones disputatae) уляг зміні або основній перерібці. Іван Капреоль, коментатор Сумми каже, що Тома „magis digeste et ponderate locutus est in Summa, quam ultimo fecit, quam in scriptis primo confectis” [98].

На сей поступ звертали увагу вже взаранні як ученики так противники Томи в т. зв. „Concordantiae" [99].

Сила сього монументального твору лежить в спекуляції, хоч досвідна сторона (етичні і соціологічні завваги) в відношенню до тогочасних дослідів не є занедбана. Всеж таки в позитивних (передусім природописних) науках Тома стоїть позаду Альберта і Роґера Бекона.

Про вплив Томи на цілу теольоґію і світогляд Середновічча можна вносити з творів Дантого і з тої безлічі коментарів, які повстали до Сумми. Вона, виперши Льомбарда, стала підручником богословської науки. Найважнійші пояснення написали Кастан і Франц Феррара, з новійших Бійо (Billot) і Янссенс (Janssens).

Вправді Томі не судилося діждатись плодів своєї праці, як Мойсевви оглядати обіцяну землю (бо так нагороджує Бог на землі своїх вибранців), але таки його наука мусіла з часом взяти верх.

Проти Сумми розпочався сильний і нагальний наступ [100].З Домініканів виступив напрасно Роберт Кільвардбі і Рихард Фітзакр (Fitsacre), від Францісканів Джон Пеккам, Маттей з Акваспарти († 1302), Вільгельм деля Маре (Correctorium fratris Thomae) і Дунс Скот, від світських Генрих з Гент († 1293) і накінець Дуранд (Durandus a S. Portiano † 1332). Дійшло аж так далеко, що Стефан Тампіє осудив на париськім синоді (1277) 219 тез аверроістів, а між ними і кілька Томи (principium individuationis). На сю вістку, оповідає лєґенда, старенький Альберт мав вибратися до Парижа, щоби боронити свойого ученика. Мимо того всі зусилля не могли повалити Аквіната. Як за життя його ясний і легкозрозумілий виклад заповнював битком салю, так по смерти Його твори зачали зєднувати щораз більше прихильників (Гергарда з Больовії († 1317), Бернгарда з Трілії († 1292), Тому Суттона і др.[101]

Зворот в тій боротьбі наступив зі смертю Роберта Кільвардбі (1278). Опінія домініканська стала перехилятися на противний бік. Заборонено виступати проти Томи і з часом розпочато впроваджувати Сумму до школи. Тольомей з Люкки († 1337) каже, що Тома став на париськім університеті doctor communis та що з його поглядами годився загал магістрів. До скорого опанування теольоґії Томою причинилася безсумніву і канонізація [102].