XII. ПОГЛЯД НА ТВОРЧІСТЬ СВ. ТОМИ

Тома се вершок схолястичної спекулятивної творчости.Альберт зібрав увесь матеріял, тим уможливив сворому ученикови передумати його, упорядкувати, дати суцільний погляд і створити систему. Doctor universalis (пр. In I Sent.d. XIII a. 2.) наводить кілька гадок і тому, що предмет видається йому тяжким, не береться його рішати і полишає читачеви до вибору. А Тома йде з цілим висиленням аж до основ квестії і в набільшім хаосі дає все свою розвязку. Проте сливе на кождім кроці видно поступ в томістичній доктрині. Виходячи з твердих аристотелівських основ, Аквінат ішов теза за тезою і консеквентно вияснював і справляв погляди своїх попередників і сучасників.Та і в фільософії не ішов безкритично за Стаґиритом (пр. Бог є не лише найбільшою мудрістю, але і найбільшою добротою), але в многім його справив і доповнив, а тим самим і посунув філософію вперед.

Найперше все відріжняв він правду від гіпотези і в її ствердженню руководився тільки доказами, а ніколи зглядами або упередженням. Однак заглублюючися в саму річ, він старанно оминав пересадних тонкостий. На питання: чи Преч. Діва сім разів на день розважувала слова, які сказав до неї св. Симеон, коли принесла Ісуса до Храму? — відповідає іронічно:

“Ad hoc etiam respondeo, quod istud eadem facilitate contemnitur, qua dicitur, cum nullius auctoritatis robore fulciatur. Nec aestimo huiusmodi frivola esse praedicanda, ubi tanta suppetit copia praedicandi ea, quae sunt certissimae veritatis” [114].

Замісць давати перегляд цілого систему Аквіната, хай вистачить кілька завваг про рішення квестій ангельським учителем будьто спірних у сучасників, будьто непродуманих попередниками, як зразки оригінальности і глибини ума Томи.

І так ту самостійність видно найперше зовсім наглядно в теорії пізнання. Августинці держалися тези, що загальні поняття в влиті в душу чоловіка через просвічення вічної правди. Так учив св. Августин із Пльотином [115]. Св. Тома B Quaestio disputata de veritate не ставиться ще в різку опозицію до пануючої традиційної думки. За се в Summa contra gentiles одним реченням повалює августинську гіпотезу: “Unde parvum lumen intelligibile, quod est nobis connaturale sufficit ad nostrum intelligere” [116]. Людське пізнання є залежне від двох чинників від 1) досвіду, який маємо з нашого внутрітнього життя і зовнішнього світа, та від 2) праці ума [117]. Що отже в якийнебудь спосіб не підпадав під наші змисли і чого вони не передають розумови, се не може бути предметом нашого пізнання. Наш ум пізнає не тільки вражіння, як вчить Кант, але йде дальше до самої річи, до сути предмету [118]. Як оку питомим є бачити краску і все инше, оскільки стоїть в відношенню до краски, а ухови чути тон, так умови - пізнавати буття, і то все, що стоїть у звязи з буттям [119].

Колиби акт інтелекту кінчився ствердженням змислового подразнення, себто самим вражінням, то тоді наука булаби немислима, саме ізза субєктивности вражінь. По-друге: щодо сеї самої річи правдиві булиби дві противорічности, бо в двох осіб можливі є противні вражіння того самого предмету: Смак здорового орґанізму скаже, що мід є солодкий, в хорого — що квасний. Ріжниця між правдою і ложю зникалаби. Проте вражіння і поняття є тільки середниками, якими пізнаємо річ [120]. Приймаючи дійсність зовнішнього світа, легко слідує дефініція правди. Се згідність між пізнанням ума і самим предметом. Та при тім св. Тома не виключає впливу субєктивних чинників на акт пізнання:”..Intellectus non apprehendit res sec. modum rerum, sed sec. modum suum. Unde res materiales, quae sunt infra intellectum nostrum, simpliciori modo sunt in intellectu nostro, quam sint in seipsis” [121].

Перше отже, що пізнає розум, то буття [122]. Його ділить Аквінат з Аристотелем на дві головні катеґорії — субстанції і акциденси. Субстанція се буття, яке іствує само в собі і є підкладом ділань і змін — такою є пр. душа. Акциденси є способами того буття.

В питанню про universalia Тома є уміркований реаліст.Загальні поняття існують в річах і повстають завдяки абстракції ума, що усуває всі індивідуальні ціхи. Крім того загальні поняття є в умі Божім. Поза тим Аквінат рішучо відкидав плятонівський погляд самостійного биту ідей [123].

Зі засади, що природне пізнання мусить опиратися на змислах, виходить послідовно, що Бога можна пізнати тільки з Його діл, а ніколи а priori. Коли августинці приймали ще онтологічний доказ св. Анзельма, то в Томи він позбавлений основ [124]. На існування Бога наводить Аквінат пять доказів. Ряд причин зависимих від себе не може ти в нескінченість, мусить отже існувати перша причина всего, motor immobilis, яка все сотворила і врухомила.З того можна заключувати, що Бог є actus purissimus, значиться, що він не може усовершуватися [125].

Коли в попередніх століттях відношення віри до науки, теольоґії до фільософії не було точно відмежене і тому лучалися нераз твердження будьто заперечуючі віру, будьто недоцінюючі науку, то Тома поставив філософію і теольоґію як дві відрубні науки. Є правди в обявленню, до яких не можемо дійти розумом ані їх доказати. Многі перед Томою, навіть Альберт Вел. припускали пізнання природним розумом Пр. Тройці, — Аквінат виразно заперечив ту можність [126]. Як з одної сторони Тома остерігає перед доказуванням доґм, яких природним розумом не можна доказати, так з другої не можна догматизувати, що не в жадною доґмою. Тим тільки компромітується віру [127]. Обявлення приймаємо не на основі розумового пізнання, але достовірности обявлюючого Бога. В вірі чоловік пізнає розумом preambula fidei - природні правди, на яких опирається віродостойність надприродного обявлення. Воля наказує розумови признати за правду се, що говорить Бог, хоч він (розум) у пізнанню тих правд не доходить до віденції.

Суть Бога є бути, існувати, т. є. Бог не може не бути [128].Зі сотвореного світа не можемо пізнати єства Бога докладно.Се глибше розкриває нам обявлення. Пр. Трійцю унагляднює св. Тома за св. Августином через анальоґію з душею, її розуму і волі. Син походить від Отця через пізнання ума — як Слово (поняття). Дух Св. як любов - продукт волі, що слідує посередно з акту розуму. У теольоґів Францісканів Дух Св. тому походить від двох осіб, бо любов альтруістична є совершеннійша і виста, як любов еґоїстична. Тома перший відкинув ту рацію: “Quod dicitur,quod sine consortio non potest esse iucunda possessio alicuius boni, locum habet, quando in una persona non invenitur perfecta bonitas; unde indiget ad plenam iucunditatis bonitatem bono alicuius alterius consociati sibi” [129]. Любов самого себе у Бога є найсовершеннійшою, бо колиби Божа любов усовершувалася аж в другій особі, тоді Бог не вистарчавби сам собі і консеквентно не бувби Богом [130].

Світ є сотворений з нічого і се є теологічно і фільософічно стійне. Але що він сотворений в часі, сего не можна доказати розумом, тільки се подає нам певно обявлення [131].

В науці про співділання Бога зі свобідною волею св.Тома не був „томістом", значиться, не приймав praemotio physica - спонуки, якою Бог так впливає на свобідну волю, що вона рішається на бажаний Ним напрям. Але не був св. Тома також моліністом, т. є. не приймав concursum simultaneum - рівночасного співділання Бога з волею. Бо Аквінат виключує змогу ділання двох підпорядкованих собі причин безпосередністю осібняковою [132]. Природним рухом, що походить від внутрішнього принципу (De ver. q. 22. а. 1.) зн. розумом, який пізнає і волею, яка рішається, розвязує питання. Ділання Боже на розум полягає в тім, що воно дає чоловікови сю спосібність і піддержує її в істнуванню. Так само впливає Бог на волю т. є. дає її склонність до доброго і крім сього зовнішними умовинами, вражіннями, впливами ділає на рішення. Бог предвиджує їх і укладав так, що воля рішається в тім напрямі, а не противно.

В доґмі Непорочного Зачаття Тома не дав розвязки, але в нього є вже елєменти пізнійшої скотівської арґументації. Марія потребувала відкуплення, як всі люди, потомки Адама. Рівнорядно з тим стоїть друге твердження, що вона не мала на своїй душі ніколи жадного гріха. Але якщо Марія не стоялаби в жаднім відношенню до первородного гріха, тоді не потребувалаби відкуплення [133]. З тої альтернативи вийшов побідоносно щойно Іван Дунс Скот. У Пр.Діви відкуплення не означало очищення від гріха, але praeservatio, praeredemptio, охоронення перед первородним гріхом, очевидно через заслуги Христа. З огляду отже на сі заслуги Марія зачала існувати без первородного гріха в стані ласки освячуючої.

Погляд Томи на життя гордо ставить чоло старинним і модерним спробам обезцінити вартість життя. І пессимізмови, що бачить всюди тільки верховодство зла і тим самим брак змислу життя, — і всім видам матеріялізму з його тезою, що життєве щастя лежить в уживанню туземних дібр, і заспокоюванню тілесних пристрастей, і блідому поглядови тих, що ціль життя бачуть в усовершенню духової і матеріяльної культури. Після Томи життя, то можність саморуху.Чим звершеннійше життя, тим більше незалежне від зовнішнього світа і що до ціли, форми і середників життя, як на пр, у ростини, звіряти і чоловіка. Бог є зависимий сам від себе і тому життя Його найдоскональше, Він є само життя [134].

Людське життя проявляється в думці - пізнанню і хотінню — любови. Через ласку освячуючу душі і обявлення пізнання і любов є усовершені, і в позагробовім життю воно осягає найвисшу експанзію в невпиннім і вічнім огляданню безконечного і найдоскональшого і любови найгіднійшого єства. Туземне життя є лише приготованням до майбутнього, небесного щастя. То надприродне життя заслужив нам Христос. Тайни є середниками для плекання того вистого життя [135].

В екклзіольоґії є Тома зависимий від св. Павла і св.Августина. Церква се містичне тіло Христа. Дух Св. оживлюб його ласкою, яка проявляється на зверх в ділах. Розвій життя (уділення ласки через тайни, навчання в вірі Христа) домогується орґанізації в Церкві [136]. Вірними управляють епископи, епископами папа [137]. Доґмат примату римського Престола поставлений в св. Томи дуже ясно і тим вплинув на утвердження сеї правди віри в слідуючих століттях. Ідеал правління бачить він в монархії, бо одність пануючого ще найбільше є спосібна утревалити мир в державі [138].

В доґматиці признає Аквінат поступ, але не в винаході нових правд, тільки в пізнанню обявлених. Во обявлення не побільшується, воно те саме, яке було зі смертю останнього апостола і нині по тільки століттях. Одначе пізнання обявлених правд побільшилося. „Quaedam explicite cognita sunt a posterioribus, quae a prioribus non cognoscebantur expliciter" [139].

Полишаючи инші ділянки фільософії і теольоґії, годиться кинути ще оком на моральну науку ангельського вчителя. Вона оперта на біблійно-патристичній основі з узглядненням етики Аристотеля і стоїків [140]. В передтомістичній добі моральна теольоґія була найменше оброблена і тому велике і тяжке завдання стояло перед Томою. З нього вивязався він незвичайно спосібно і найбільше самостійно.Моральна Томи то прямування до щасливости. Яко середники до тої загальної ціли є actus humani, які зроджує і розум і воля. Як в пізнанню великої ваги є вражіння змислів, так в етичнім життю склонности і чуття. Їх впливови на свобідні акти волі присвятив Тома 1 II. д. 22-48 Сумми, в яких уняв і найніжнійші зворушення серця.

В другій части другої части Сумми трактує Тома і о радах євангельських. Обширно розводиться і над дівицтвом, яке ставить висше супружа, покликуючись і на примір Христа і Матері Божої і св. Павла 1 Кор. 7, “Virginitas autem ordinatur ad bonum animae secundum vitam contemplativam, quod est cogitare ea quae sunt Dei: coniugium autem ordinatur ad bonum corporis, quod est corporalis multiplicatio generis humani; et pertinet ad vitam activam; quia vir et mulier in matrimonio viventes necesse habent cogitare quae sunt mundi, ut patet per Apostolum, 1 Cor 7; unde indubitanter virginitas praeferenda est continentiae conjugali” [141].

В суспільній науці виходить Тома від природної засади, що чоловік є ens sociale. Жиючи в громаді, людина лекше може забезпечити, розвивати і усовершувати своб життя, духову і матеріяльну культуру. Осягнення сеї ціли супонує в громаді власть, яка правилаби і порядкувала суспільними потребами. Се тому потрібне, бо в чоловіці є сильний нахил до еґоїзму. Як ціла натура, так з неї випливаюча потреба власти походить від Бога [142].