III. СПОСІБ ПРИСУТНОСТИ ХРИСТА В ЄВХАРИСТІЇ

Теза: Христос є присутній в Євхаристії цілий (1) під кожним видом зокрема, (2) цілий в кожній частині по роздробленні і (3) цілий в кожній частині перед роздробленням. Перша і друга частина є догма віри, третя теологічно певна.

I. ПОЯСНЕННЯ

В попередній тезі була дана відповідь на питання, яким чином стає присутнє тіло і кров Христа в Євхаристії. Тепер виринає квестія, якого роду є ця присутність, або який є спосіб цієї присутности. Спершу говориться в тезі, що Христос є цілий присутній під видами хліба і цілий під видами вина і то перед розділенням видів хліба і вина і по їх розділенні. Іншими словами, під кожною частиною видів хліба і вина є присутній цілий Христос, себто друга Особа Божа, Син Божий, Божа природа і людська, це є душа, тіло і кров Христа. З того слідує, що ця присутність є іншого роду, як та, якою є присутні матеріальні предмети в світі.

За Суарезом розрізнюють теологи подвійну присутність предмету в просторі, очеркову (praesentia circumscriptiva) і означальну (гр. definitiva). Очерковою присутністю є присутні всі матеріальні, розтяжні предмети, звідки відповідним частинам предмету відповідають частини простору. І так інший простір займає голова людини, інший груди, руки, а ще інший ноги, себто малим частинам кожного члена відповідає інша частина простору. Відповідно до цього філософи розрізняють подвійну розтяжність — зовнішню (extensio externa) і внутрішню (ext. interna). Коли частини предмету є поставлені одна поруч одної, голова поруч тулуба, руки і ноги — тоді така розтяжність називається внутрішньою. Вона суттєва для кожного матеріального предмету, чи пак, як кажеться у філософії, для кожного тіла. Без цієї розтяжности не можна схопити суттєво тіла, як такого. Якщо ж поодиноким внутрішнім частинам відповідають теж частини простору, які це тіло займає, тоді ця присутність зветься зовнішньою (extensio externa). Розумом можна розлучити обидві розтяжності від себе, але уявою з’ясувати собі цього не можна, бо досвідом знаємо, що поодиноким частинам матеріального тіла відповідає теж інший простір. Все ж таки суттєво беручи, не мусять обидві розтяжності бути з собою злучені. Подібно як притягальність тіл і їх тягота не конечно з собою зв’язані, коли під кальошем без повітря з однаковою скорістю спадають губка і металева куля. Крім описової присутности є ще означальна (praes. definitiva). Такою присутністю є присутні душа і духи. Вони не мають частин, є поєдинчі, є в просторі та простору не займають і просторі не обіймає їх, не описує, не очеркує і не замикає.

З досвіду бачимо, що євхаристійне тіло мусить мати внутрішню розтяжність, бо інакше не було б тілом, тільки духом. Зовнішньої розтяжности воно не має, бо так під видами малої частинки, як і великого агнця є однаково присутній той сам Христос. З цього теж слідує, що тіло Христове не є присутнє очерково (circumscriptiva praes.), але означальною (гр. definitiva) присутністю на взоре присутности душі і духів. Різниця є тільки в тому, що душі і духи не мають складових частин, вони є поєдинчі і в одному місці, тіло Христове складається з частин і є не тільки в небі і під одним видом, але під багатьома водночас. Все ж таки одночасна присутність (multilocatio) на багатьох місцях є зв’язана з означальною (дефінітивною) присутністю. Як душа є ціла в цілім тілі і в кожній його частині, так теж і тіло Христа є ціле під цілим видами і ціле під іншими, які з собою не є злучені, але відділені простором. Тіло і кров Христа та акциденси займають один і той самий простір. Тому що тіло і кров як такі не займають простору, є неповна проникливість (compenetratio). Очевидно, що це діється в надприродний спосіб. Христове тіло має людський вид в Євхаристії, тільки ми не можемо вказати, де є голова, де груди і ноги. Воно теж не порушується, бо не займає простору. Тому не можна його бачити навіть прославленим оком, по воскресінні, ні схопити іншими змислами.

Інакше пояснює Л. Бійо за св. Томою євхаристійну присутність. Він приймає присутність Христа на спосіб субстанції, відкидаючи розрізнення внутрішньої і зовнішньої розтяжности. Присутність тіла Христа не є означальною (дефінітивною), але окремою, такою, якою є присутність субстанції. Як субстанція є ціла під видами і ціла під кожною частиною цих видів, так теж і тіло і кров Христа. Розтяжність тіла Христа не є просторінною і локальною, але є теж на спосіб субстанції. Кількість (quantitas) хліба є притаманним собі способом, кількість Христового тіла є на спосіб субстанції і тому не займає місця власними розмірами.

Св. Тома викладає це так: Corpus Christi non est in hoc sacramento secundum proprium modum quantitatis dimensivae, sed magis sec. modum substantiae… eo scilicet modo, quo substantia continetur a dimensionibus. Succedit enim substantia corporis Christi in hoc sacramento substantiae panis. Unde sicut substantia panis non erat sub suis dimensionibus localiter, sed per modum substantiae, ita nec substantia corporis Christi (S. th. 3. q. 76. a. 5). А що субстанція міститься ціла без огляду на те, чи мала чи велика її кількість, бо ціла є субстанція і в дрібці хліба і в цілім бохонці, отже « tota substantia corporis et sanguinis Christi continetur in hoc sacramento post consecrationem, sicut ante consecrationem ibi tota substantia panis et vini. (S. th. 3. q. 76. a. 1 ad 3). Способом субстанції є і quantitas Христового тіла. « Ideo quantitas dimensiva corporis Christi est in hoc sacramento non secundum propriam modum, ut scilicet sit tota in toto et singulae partes in singulis partibus, sed per modum substantiae, cuius natura est toto et tota in qualibet parte » (q. 76, a. 4. ad 1).

І так отже тіло Христове не є ні способом очерковим, циркумскриптивним (circumscriptivum), бо само не займає місця в просторі, але є за посередництвом видів. Не є теж означувальним, дефінітивним способом, як душа, бо що є дефінітивним способом, є в одним місці і не може бути в іншим, як душа в тілі; тіло Христа є так під одними видами, що може бути і під іншими. Все ж таки воно є в місці в якийсь сакраментальний спосіб. Христос в Пр. Євхаристії може виконувати внутрішні акти, оглядання і любови Бога, заступатися за нами, розуміти наші молитви і благання і т.д. задля оглядання Божого обличчя (visio beatifica). Навпаки Христос не може діяти і діявати діянь від матеріальних тіл, тому що є на взоре субстанції і не має внутрішнього зв’язку з акциденсами (як напр. хліб), але тільки зовнішній. Не порушується сам, лише задля видів його переноситься з одного місця на інше.

Об’явлення Христа в Євхаристії є лише чудесно створеними образами, які діють на наші змисли, бо самого тіла Христа око навіть прославлене не може побачити. Таке є пояснення Бійота і його школи. Євхаристійна присутність Христа є одною з найбільших містерій христіянства. Навіть по об’явленні не можемо позитивно додавати, як воно є, тільки негативно вказати, що закиди є нестійні. Вже в природнім і матеріальнім світі бачимо, як мале око обіймає маси й великі простори, як під мікроскопом криються віддалі, як розумове поняття широкого краєвиду є безпростірне і поняття високої гори є в розумі без високости, так теж можлива є духова присутність Христа. Ми не маємо достаточних позитивних понять, а лише негативні, щоб її вияснити.

II. ПРОТИВНИКИ

Противниками є ті, що приймали кафарнаїтичну присутність. Утраквісти або каллікстини, що домагались Причастя під обидвома видами.

III. РІШЕННЯ ЦЕРКВИ

Здефінійованою догмою віри є, що Христос є присутній цілий під кожним видом окремо і під кожною частинкою по розділенні. Констанський Собор каже: « Cum firmissime credendum sit et nullatenus dubitandum integrum Christi corpus et sanguinem tam sub specie panis, quam sub specie vini veraciter contineri… (Denz. 626). Виразніше ще є дефініція Тридентського Собору: « Si quis negaverit in venerabili sacramento eucharistiae sub unaquaque specie et sub singulis cuiusque speciei partibus separatione facta totum Christum contineri, A.S. » (Denz. 885). В зв’язку з цією дефініцією стоїть вище наведений перший канон, в якому означено присутність цілого Христа в Євхаристії: « Si quis negaverit in SS. Eucharistiae sacramento contineri vere, realiter et substantialiter Corpus et Sanguinem una cum anima et divinitate Domini nostri Jesu Christi, ac proinde totum Christum… A.S. » (Denz. 883). Як рацію подає Собор, хоч це вже не є непомильна догма, одначе все ж таки є наука Церкви, що ex vi verbum — силою слів установи під видами хліба стає присутнє тіло Христа, а під видами вина кров Христа. На основі природного зв’язку і супроводу (vi naturalis connexionis et concomitantiae) є присутні разом з тілом, кров, душа і божество і особа Слова, а разом з кров’ю тіло, душа і божество і особа Слова. Отже під кожним видом ціла людська природа Христа і божество та друга особа Божа. (Less. 13, с. 3). Vi verborum означає на основі формального значення слів і їх силою. Якщо б не стало присутнім ціле тіло, тільки його частина, тоді вони були б неправдиві. Vi concomitantiae, стає присутнім задля невідлучності на основі гіпостатичної унії і природної злуки тіла і крови і душі в живучій людині.

IV. ДОКАЗ

I) Частина. Христос є цілий під видами хліба і вина.

1. Св. Письмо.
а) В євхаристійній бесіді Христос каже: « Хто їсть моє тіло і п’є мою кров, у мені перебуває, і я в нім. Як післав мене живий Отець і я живу Вітцем, а хто їсть мене, і той житиме мною… Хто їсть цей хліб, житиме по віки ». (Йо. 6, 56-58).

Христос приписує споживанню Його тіла і крови тісний надприродній зв’язок з Ним цілим (я в нім) і життя вічне. Це може наступити тоді, якщо приймається цілого Христа, бо « я живу Вітцем, а хто їсть мене, житиме мною ». А що такий самий успіх має і споживання самого тіла (« хто їсть цей хліб, житиме по віки »), отже Христос цілий є присутній під кожним видом окремо.

Надприродне вічне життя є вислідом злуки з цілим Христом, не тільки з Його частиною. А якщо так, то « хто їсть цей хліб, житиме по віки », лучиться з цілим Христом. Отже Христос є цілий присутній під кожним видом. « Хто їсть мене » (me) означає цілого Христа.

б) Через слова установи « це єсть тіло моє » стає присутнім тіло Христа. А що воно є тепер нерозлучне від крови, душі, Божої особи і природи, отже там, де є тіло, стає присутній цілий Христос. Інакше кажучи, під кожним видом зокрема є присутній цілий Христос.

в) В І Кор. 11, 27 св. Павло говорить: « Хто їстиме цей хліб, або питиме чашу Господню недостойно, буде винен тіла й крови Господньої — ὃς ἂν ἐσθίῃ τὸν ἄρτον ἢ πίνῃ τὸ ποτήριον τοῦ Κυρίου ἀναξίως, ἔνοχος ἔσται τοῦ σώματος καὶ τοῦ αἵματος τοῦ Κυρίου. А що основою цієї аргументації може бути тільки присутність цілого Христа під кожним видом окремо, отже Христос є цілий під видом хліба і вина.

Перша передпосилка — ясна. Друга: Св. Павло так аргументує: Хто їсть тіло або п’є кров недостойно, буде винен і одного і другого, це є і тіла і крови Христа. Чому? Бо під видами хліба є цілий Христос, таксамо під видами вина. Інакше, якщо б був цілий Христос, то той, що їсть тіло, був би винен тільки тіла Христа, а хто негідно п’є кров, той був би винен тільки крови. Отже Христос є присутній цілий під кожним видом окрема.

2. Передання. Св. Кирило Єрус. учить у наведеній вже вище катихизі Χριστοφόροι γινώμεθα. (22, 3 MSG 33, 1100A), що ми причастям стаємося Христоноторами і христоносцями, зн. носимо в собі цілого Христа. Св. Йоан Дамаскин твердить, що тіло Христа в Євхаристії є злучене з божеством Σῶμά ἐστιν ἀληθῶς ἡνωμένον θεότητι. (Soma alethos henomenon theoteti — Fid. O. IV, 13 MSG 94, 1144A). Св. Кесарій з Арльс (470-543) висловлюється так про цілість в св. Причастю: Кожний одержує цілого Христа, а не частину. « De hoc vero pane cum assumitur nihil minus habent singuli quam universi. Totum unus, totum duo, totum plures sine diminutione percipiunt, quia benedictio huius sacramenti sic distribui, nescit distributione consumi » (Homil. de Paschate, MSL 67, 1054, 2230).

Інші тексти ми навели вже вище в тезі про євхаристійну присутність. Практика Церкви свідчить, що вона почитає і переховує під видом цілого Христа.

3. Розумові рації. Христос по воскресенні не вмирає і не розділюється, бо як каже св. Павло, « Христос, уставши з мертвих, уже більше не вмирає » (Рим. 6, 9). Теж і гіпостатична унія Божої і людської природи в Христі є нерозривна, отже де є тіло, там є присутній цілий Христос, таксамо де є кров Христа, там теж цілий Христос. Якщо б апостоли по смерті Христа перед воскресенням були справували Пр. Євхаристію, тоді під видами хліба було б тільки саме тіло і божество, а не було б ні крови ні душі — задля їх відлучення в смерті. Під видами вина була б присутня тільки кров і божество. (S. cont. gent. IV, 64). В дальшій черзі на основі невідлучности божих осіб є присутні і Отець і Св. Дух. Одначе тільки друга особа Сина є злучена з людською природою Христа.

II) Частина. Христос є присутній цілий під кожною частиною видів по їх розділенні. Догма віри.

1. Св. Письмо. Є певне, що Христос вперед освятив чашу і щойно пізніше розділював між апостолів. (Щодо хліба нема певности, чи освячував вперед, чи по розділенні). А що кожний апостол одержував цілого Христа, а не Його частину, як думали кафернаумці, отже Христос є цілий присутній по розділенні видів на частини.

2. Передання. В св. Літургіях з давен-давна освячували тільки один хліб і його розділювали для причастя вірних. Теж причащалися всі з однієї чаші. Всі були переконані, що приймають цілого Христа. При дрібленні агнця священик говорить: Роздроблюється і розділюється Агнець Божий, роздроблюваний і нероздільний, завсіди споживаний, а ніколи не спожитий, але причасників освячуючий ». В літургії св. Амвросія читаємо: « Singuli accipiunt Christum Dominum, et in singulis portionibus totus est; nec per singulos minuitur, sed integrum se praebet in singulis ». (Praef. V Dom. post Epiphan.). Таксамо в римській літургії на Боже тіло пояснюється: « Fracto demum sacramento, ne vacilles, sed memento tantum esse sub fragmento, quantum toto tegitur ». Св. Василій оповідає про звичай в Єгипті, що вірні брали собі Причастя в дім і причащалися щодня ». Але кожний, хто одержує від священика одну часточку, або разом, які описані сам собі розділяє, має однаковою рівну силу. Καὶ τὸ κοινωνεῖν δὲ καθ’ ἑκάστην ἡμέραν καὶ μεταλαμβάνειν τοῦ ἁγίου σώματος καὶ αἵματος τοῦ Χριστοῦ καλὸν καὶ ἐπωφελές. Τὸ δὲ ἐν τοῖς διωγμοῖς καλείσθαι ἀναγκαζέσθαι ἵνα, μὴ παρόντος ἱερέως ἢ λειτουργοῦ τὴν κοινωνίαν λαμβάνῃ τῇ ἰδίᾳ χειρί… ἕκαστος καὶ τῶν λαῶν τελούντων ὡς ἐπὶ τὸ πλεῖστον ἔχει κοινωνίαν ἐν τῷ οἴκῳ αὐτοῦ, καὶ ὅτε βούλεται, μεταλαμβάνει δι’ ἑαυτοῦ. (Ep. 93, MSG 32, 484B/485A). Тертуліян (De corona mil. 3), Оріген (In Exod. 13, 3), Кирило Єрус. (Cat. myst. 5, 21) і інші звертають вірним увагу, щоб навіть найменша частинка не впала з їхніх рук на землю, бо це було б зневагою. Певдо-Діонісій пише: Коли священик ломить хліб на багато частинок і однієї чаші розділює всім, то розділює і домножує тільки одність Καὶ ἀδιαίρετον ἄρτον ἀνακαλύψας καὶ εἰς πολλὰ διελὼν καὶ τὸ ἑνιαῖον τοῦ ποτηρίου πᾶσι καταμερίσας συμβολικῶς τὴν ἑνότητα πληθύνει καὶ διανέμει πανιερατικὴν ἐν τούτοις ἱερουργίαν τελῶν. (De eccl. hier. III, 12 MSG 3, 444A).

Таким чином практика св. Причастя всієї Церкви свідчить про присутність цілого Христа під видами по роздробленні.

3. Розумові рації підтверджують правду Об’явлення і передання. Тіло Христа є там, де була субстанція хліба. А що субстанція хліба в своїй специфічній цілісності є ціла під цілим видом і ціла під кожною його частиною, отже це саме діється і з тілом Христа. Інакше мусів би ділитись Христос, а це є неможливе, бо Він не має простірної розтяжности.

III) Частина. Христос є присутній цілий під кожною частинкою видів перед розділенням. Теологічно певна гадка.

1. Св. Письмо. а) Слова: « Це є тіло моє » означають присутність Христа на місці субстанції хліба. А що субстанція хліба є ціла під цілою частиною кожного виду ще перед розділенням і під кожною частинкою цілости виду, отже і Христос є присутній цілий під цілістю виду і цілий під кожною частиною цілости виду.

б) Христос є присутній в Євхаристії силою слів установи. А що Він є присутній під кожною частиною по розділенні, отже є також цілий під кожною частинкою перед розділенням. Якщо Христос перед розділенням не був би присутній під кожною частинкою виду, то ставав би присутній по розділенні, через акт розділення і розділення. А це противиться Св. Письму і не має за собою жодного аргументу.

2. Передання. Тридентський Собор пояснює присутність Христа так: « Totus enim et integer Christus sub panis specie et sub quavis ipsius speciei parte, totus item sub vini specie et sub eius partibus existit. » (Denz. 876). Отже Собор говорить загально, абстрагуючи від того додатку separatione facta, або значить, Христос є присутній перед розділенням частинок.

3. Розумові рації. Св. Тома учить, що Христос під одною цілістю виду є цілий і множимий в потенції, скільки разів ділиться ця цілість (in potentia multiplicabilis). Бо « numerus sequitur divisionem, et ideo quantitati quantitas manet indivisa actu, neque substantia alicuius rei est pluribus sub dimensionibus propriis, neque corpus Christi sub divisionibus panis et per consequens neque infinitus, sed toties, in quot partes dividitur » (S. th. 3. q. 76. a. 3. ad. 1). Тіло Христа є на місці субстанції хліба. Субстанція, хоч двоє не ділиться акциденціями, є тільки раз в цілім хлібі. Таке ж і тіло Христа є те саме і чисельно одно під одною цілістю виду і цілий під кожною її частинкою. Подібно як людська душа є ціла в цілім тілі і ціла в кожній його частині.

тілі і ціла в кожній його частині. Є отже один цілий Христос під агнцем хліба і цілий під кожною частинкою виду перед розділенням присутністю духа. Він не є той сам багато разів присутній під тим самим агнцем стільки разів, скільки разів його можна ділити. Ділиться агнець, тоді під кожною частиною є присутній Христос, бо кожна частина видів означує Христа. Інакше ділився б Христос на частини, що противиться Його прославленому станові і внутрішній розтяжності, яку має євхаристійне тіло без зовнішньої простірности. Присутність Христа перед розділенням є potentia multiplicabilis, можлива в множності.

Хибна була думка Вільгельма з Оксер (Auxerres, Summa p. 4. tr. 5. c. 4) і Альберта Великого (In IV. d. 13. a. 11), мовляв, Христос є присутній щойно по розділенні під кожною частиною. Так як у дзеркалі є один образ предмету, коли на ній б’ється дзеркало на кусні, відбивається стільки образів предмету, скільки куснів, так теж і Христос є цілий присутній щойно по розділенні видів. Однак це не вірне, бо образи в розбитих куснях постають внаслідок заломання світла. В Євхаристії рація присутності є інакша, задля інших причин присутній Христос і тому заки діляться види, вже під ними був присутній Христос.

V. ДОПОВНЕННЯ

Правила для висловів про Пр. Євхаристію

1. Вислови, що означають локальний рух, розтяжність в просторі і т.п., відносяться в першу чергу до видів і лише переносно і невластиво приписуються до Христа. Напр. Христос спочиває на престолі, обноситься на процесії і т.д. Рація того є та, що вислови означають очеркову присутність, а тіло Христове такої не має і тому лише посередньо через види є в просторі. 2. Вислови, які означають види в противності до тіла і крови Христа, не можуть відноситись до тіла і крови Христа, напр. тіло Христове є чотирикутне, тверде, свіже, сухе, біле, хліб Христов та ін. Вони не можуть відноситись ні властиво, бо такі форми не є в тілі і крові Христа, як їх основнім підметі, ні переносно до тіла і крови Христа, бо види саме є в противності до тіла Христа. Рація цього є та, що тіло Христа, хоч є під видами хліба і вина і з ними злучене, не є підметом для видів, як звичайна субстанція, і тому види його не означують і не оформлюють. Проти того провинилися стеркораністи. 3. Вислови, які відносяться до видів, можна приймати переносно і до тіла і крови Христа, якщо вони звернені до видів, як таїнственних знаків. Напр. пити кров Христа, їсти тіло, бачити тіло Христа, ділити тіло і т.д. 4. Вислови, які означають присутність Христа, абстрагуючи від її способу присутности, можна висказати в властивім значенні (proprie) напр. тіло Христа в кивоті, причащаємось тіла і т.д. Радіял цього є злука тіла і крови з видами. Загально кажучи, треба оминати висловів, які сприяють єресям або зневажають Пр. Євхаристію.

VI. ЗАКИДИ

1. Тіло Христа є водночас на многих місцях присутнє. А що така присутність є неможлива, отже Христове тіло не є присутнє водночас на многих місцях. Відповідь. І) Розріжняю — Христове тіло є присутнє водночас на многих місцях внутрішньою розтяжністю — правдиве, зовнішньою — неправдиве. II) Одночасна присутність з зовнішньою розтяжністю є неможлива — правдиве. Одночасна присутність при помочі внутрішньої розтяжности є неможлива — неправдиве. Висновок: Не є присутнє водночас актуально і зовнішньою розтяжністю на многих місцях — є правдиве; не є присутнє внутрішньою розтяжністю водночас на многих місцях — є неправдиве. Христове тіло є з актуальною розтяжністю в небі, а з внутрішньою — в Євхаристії, і тому може водночас бути на многих місцях. Томісти відповідають, що те саме тіло не може бути водночас присутнє глобальною присутністю, але може бути присутнє на спосіб субстанції. В неї тіло Христа є присутнє нельокально і займає відповідний простір, на іншім місці в Євхаристії не є тіло співмірне з простором.

2. Христове тіло водночас може бути в кивоті і нестись до недужого, один священик може водночас іти з ним направо, другий наліво і т.д. А що це є противорічне, отже Христове тіло не є водночас на многих місцях. Відповідь: І) Христове тіло може водночас бути в кивоті і нестится до недужого під чисельно тими самими видами — є неправдиве. Може спочивати в кивоті і неститися під різними, чисельно іншими видами є правдиве.

II) Пересилання — є противорічне, якщо б ті самі євхаристійні види і порушувалися і спочивали — є правдиве; якщо різні чисельно види було б противорічним — це неправдиве. Якщо корабель зачинає віддалювати від берега, то відносно берега людина на кораблі віддалюється, але якщо вона водночас поступає назад на кораблі, не віддалюється якийсь час від тої самої точки на березі, але зміняє тоді місце відносно корабля. Таксамо Христос в Євхаристії лише з огляду на одні види нестеться, бо вони порушуються зогляду на другі — спочиває, бо вони стоять на місці.

3. Євхаристією можна отруїти людину. А що Христос не може убивати людини і в Євхаристії задля духової присутности, отже не є присутній бодай під цілими видами. Відповідь: Розріжняю: І) Затроєні види можуть отруїти людину — правдиве; Христос — може отруїти — неправдиве. II) Христос може духовою присутністю отруїти людину — є неправдиве; євхаристійні види — це правдиве. Тому і висновок ложний.

4. Якщо розложити хемічно Євхаристію, нічого не останеться, тільки складові частини хліба і вина. А якщо так, то субстанція хліба не перемінюється. Відповідь: Хемічна аналіза не досягає самої субстанції в філософічнім понятті, а лише її прикмети, які належать до акциденсів.

5. Христос в Євхаристії кусається зубами, їсться, травиться, як думали середньовічні стеркораністи. А що це є недостойно, отже Христос не є присутній. Відповідь: Це відноситься до видів, а не до тіла Христа, як такого.