top of page

Вступ

Євхаристія це найвища і найсвятіша тайна. Вона уділює не тільки Божу благодать і надприродну Божу силу, як кожна інша тайна, але є причиною присутности Христа, і містить Його в собі з цілим божеством і чоловіцтвом. Вона сполучає у собі найбільші тайни віри Пресв. Тройці і Воплочення разом з таїнственною присутністю Христа і пересуществленням хліба і вина в Його тіло і кров. Це саме ставить Пр. Євхаристію в осередок Христової віри і всього церковного життя, бо все, що в Церкві діється, є звернене на Пр. Євхаристію.

І так пливуть з неї ласки всіх інших тайн, бо в ній є присутній той сам Христос, що жертвував себе за нас і що установив тайни. Всі інші тайни відносяться до тайни Пр. Євхаристії як до своєї мети, бо всією своєю суттю зміряють до Євхаристії і мають за завдання допровадити людину до неї. Nam omnia alia sacramenta ordinari videntur ad hoc sacramentum, sicut ad finem (S. th. 3. q. 65. a. 3) — каже св. Тома. Хрещення і Миропомазання дають право на прийняття Євхаристії. Вже св. Амвросій малює радість охрещених і миропомазаних: His abluta plebs dives insignibus ad Christi contendit altaria dicens: Et introibo ad altare Dei, ad Deum qui laetificat iuventutem meam (Ps. 42); depositis enim inveterati erroris exuviis, renovata in aquilae iuventute, coeleste illud festinat adire convivium. (De myst. 8, 43, MSL 16, 420). Сповідь і Оливопомазання відпущенням гріхів приготовляють до св. Причастя, Священство уділює власть сповняти Пр. Євхаристію, а Подружжя є символом звуки Христа з Церквою, яка доконується Євхаристією, що на ділі лучить душу з Христом. Як з одного боку Євхаристія є осередком внутрішнього, духовного життя, святости і праведности, так з другого ж є вона центром зовнішньої активности і спонукою до найбільших зусиль в ділянці архітектури, малярства, музики, співу, поезії, тощо. Це отже є вершок, до якого зміряє все від апостольських часів аж до кінця світу.

Як важна є Євхаристія, видно із слів Христа, що зробив її критерієм правдивого ученитва (Ів. 6, 52-69). Хто не приймає Євхаристії, мусить покинути ряди Христа. Великий трагізм міститься в тому, що найбільший акт любови став для багатьох учеників причиною відступлення від Спасителя (Ів. 6, 66). Дійсно тайна тіла і крови є виявом незмірної любови Христа до нас. Якщо ми його любимо, тоді хочемо прийняти його всім найтіснішим і найдорожчим у нашому домі. Подібно і Христос не міг спромогтися на щось більше понад те, що дав нам Себе на поживу, і то в такий чудесний спосіб. Завішуючи фізичні закони, через пересуществлення, Христос розширив царину Свого милосердя і любови. Тим то св. Бернард назвав Євхаристію любов’ю любови — amor amorum. Ця тайна, каже св. Бонавентура, « est memoriale totius dilectionis suae et quasi compendium quoddam omnium beneficiorum suorum » (De inst. novit. I, 2).

Незмірна любов степенується ще тим, що Євхаристія є знищенням життя, кривавою жертвою, яку Христос приніс раз на хресті з любови до людей, щоби викупити їх від гріховної смерти, а тепер повторює її в безкровний спосіб. « Христос полюбив Церкву і себе самого віддав за неї, щоб її освятити » (Еф. 5, 25). Сам Христос, каже папа Григорій Вел.: « immortaliter atque incorruptibiliter vivens, pro nobis iterum in hoc mysterio sacrae oblationis immolatur » (Dial. IV, 58 MSL 77, 425).

Як сказано, Євхаристія різниться тим від інших тайн, що не тільки уділяє ласку, але спричинює присутність Христа під видами хліба й вина. Крім цього ще одною прикметою підноситься вона понад всі інші тайни, а саме, що водночас є і тайною й жертвою. Якщо й сам Бог під одним оглядом є одним, під другим троїчним, так і Євхаристія, коли довершується, стає і тайною і принесеною жертвою. Слова установи « сі єсть тіло моє » і « сієсть кров моя » перемінюють существо хліба і вина в тіло і кров Христа, які стають і жертвою Богові і поживою вірним. Так ось Євхаристія під окремими видами тіла й крови Христа є видимим знаком до освячення вірних і містичним повторенням кривавої жертви на хресті. Це спирається на прадавнім, мабуть первіснім об’явленні, спільнім і поганам і жидам, що жертва несе на собі гріхи людей і кару за них. Вона заступає їх перед Богом, і тому належить до цього частинне спожиття жертви через тих людей, щоби вони були дійсно одно з принесеною заступною жертвою і нею помирилися з Богом. Спалена чи знищена частина є « поживою Бога ». Вона вчить, що Господь прийняв жертву. Ціла жертва стала власністю Бога, і Він запрошує жертводавців до своєї Трапези і допускає їх до інтимної злуки з собою. Це причастя, koinonia — є завершенням і овочем Жертви. Коли йде про назву тайни тіла і крови Христа, то вони є різні, і жодна з них не віддає повного змісту і суті речі. Найзагальнішою назвою є Євхаристія — eucharistia, від благодарственної молитви, яку Христос виповів при установі цієї тайни і про яку згадують синоптики й св. Павло (eucharistesas, Мт. 26, 27, Мк. 14, 23. Лк. 22, 19. І Кор. 11, 24). Звідсіля і св. Юстин каже, що « ця пожива називається в нас Євхаристією — καὶ ἡ τροφὴ αὕτη καλεῖται παρ’ ἡμῖν εὐχαριστία. (Apol. 1, 66. MSG 6, 428. Didache 9, 5. Ігнатій, Филад. 4. Смирн. 7 і 8). В І і ІІ сторіччях євхаристією називається ціла християнська богослужба хліба і вино, принесені на жертву. Євхаристія і з боку вірних є найкращою подякою, яку можуть вірні зложити Богові.

Другою назвою є евлогія, від благословення хліба і вина, яким попередив Христос установу Пр. Євхаристії (εὐλογήσας Мт. 26, 26. Мк. 14, 22). Пізніше евлогія означала благословлений хліб (antidoron), який роздавано тим, що не причащалися на Службі Божій.

Назву «ломання хліба» — κλάσις τοῦ ἄρτου (Діян. 2, 42, 46. 20, 7. І Кор. 10, 16), що було одною з акцій Христа при установі, з часом поширено на означення цілої тайни і жертви.

Від Дій зветься ця тайна причастям (κοινωνία — communio, І Кор. 10, 16), трапезою любови (ἀγάπη Ів. 13, 1), Господньою трапезою (deipnon kyriakon І Кор. 11, 20), тайною хліба й вина, небесним хлібом (artos ek tu uranu Ів. 6, 31, 32), ангельським хлібом (Пс. 78, 25), св. напуттям (ephodion — viaticum), тайною тіла і крови, найсвятішими тайнами, або загалом тайною — mysterion.

Від жертовного чинника повстала назва літургія (leiturgia), жертва (thysia), служення, збір (synaxys), принос (prosphora, oblatio).

В українській мові прийнялися передусім дві назви — Євхаристія і Причастя, також найсвятіші тайни, Божі дари, а на означення жертви — Служба Божа і Літургія.

Пр. Євхаристія мала в Ст. Завіті багато прообразів, як ось дерево життя в раї (Бит. 2, 9), манна (Вих. 16, 3), хліби предложення (Лев. 24, 5), жертва Мелхиседека (Бит. 14, 18), хліб, яким ангел кормив Ілію (3 Цар. 19, 6), пасхальний агнець тощо.

Всі назви повстали як вияв глибокого почитання Пр. Євхаристії в Церкві від апостольських часів, про це свідчить Юстин, Тертуліян, Кипріян, Августин, Кирило Єрус. і Кирило Алекс., Золотоустий і ін. В середні сторіччя це почитання зросло через полеміку з Беренгаром і виявилося в установі свята Божого Тіла на Заході (1264 р.), та в оживленні почитання Найсв. Тайн в новіших часах. Все ж таки точка тяготи спочиває на акті принесення жертви і на прийнятті причастя, а не на переховуванні Найсв. Тайн.

Відповідно до сказаного вся наука про Пр. Євхаристію ділиться на дві частини, на Євхаристію — як тайну і Євхаристію — як жертву, хоч беручи онтологічно, випадає б водночас викладати і про жертву і про тайну та не розділяти їх, бо ціла Євхаристія є неподільна. Та все ж таки сама методичність вложення домагається поділу, щоб облегчити зрозуміння цієї так глибокої тайни. Ця сама рація каже утворити третій розділ про євхаристійну присутність Христа, що є водночас спільна і тайні і жертві та становить їх основу. Це конечне і з цієї рації, що цей трактат довший і тяжчий та на нім спираються дальші виводи. Тому по черзі буде вложена спершу наука 1) про присутність Христа в Пресв. Євхаристії, 2) про Євхаристію як тайну і 3) про євхаристійну безкровну жертву.

герб Йосиф Сліпий
PATRIARCA JOSYF SLIPYJ

Il sito è stato creato esclusivamente per la diffusione dell'eredità di Josyf Slipyj.
Non ha finalità commerciali né è orientato all'ottenimento di profitto.

bottom of page