top of page

Соборне Великодне Послання Ієрархії Помісної Української Католицької Церкви

Всечесним і Преподобним Отцям Духовним, Преподобним Ченцям і Черницям та всім Боголюбивим Вірним

Мир у Господі і наше Архиєрейське благословення!

Христос Воскрес!

« Усуньте стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву.  Отож святкуймо не у старій заквасці  ані у заквасці злоби і лукавства, а в  опрісноках чистоти і правди! » (1 Кор 5,7-8).

« У Ньому було життя, і життя  було світло людей» (Ів. 1,4).


Дорогі в Христі Браття і Сестри!

Невимовною передбачливістю та премудрістю Своєю привів нас Всевишній у ці радісні дні Світлого Воскресення Господа нашого Ісуса Христа. У цей празник надії й перемоги, Ми, Ваші Владики, звертаємося до Вас з радісним привітом: Христос Воскрес!

Христос приніс Себе у жертву для нас і ради нашого спасіння. Необхідно й нам принести Христові жертву подяки у цей величний день тріюмфу віри.

Досвід релігійних переживань людини вказує на потребу приносити жертву Богові. Жертвоприношення є даром людини Богові, з метою встановлення близьких взаємин між ними. У жертвах Старого Закону близькі взаємини між Богом і людиною здійснювались через приймання поживи принесеної у жертву Богові. Складаючи свої дари на Божий жертовник, людина зрікалася права власноти, а споживаючи їх, єдналася з Богом. Приймаючи дари людини, Бог освячує їх Своїм Божеством і віддає їх назад. Така Свята Трапеза була природним наслідком жертвоприношення, бо в ній здійснювалася мета поєднання з Богом. Новозавітні письменники підкреслюють поєднання з Богом, порівнюючи жертву Христа до Пасхального Ягняти. « Бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву » (1 Кор 5). « Знайте що не тлінним золотом чи сріблом Ви були вибавлені від Вашого суєтного життя, яке Ви прийняли від батьків Ваших, а дорогоцінною кровʼю Христа, непорочного і чистого ягняти, передбаченого перед заснуванням світу і обʼявленого, ради Вас, останніми часами. Ви через нього віруєте в Бога,який воскресив Його з мертвих, щоб Ваша віра і надія була на Бога » (І Петро 1,18-21). Пасхальна жертва Старого Завіту включала жертовний мир (гл. Вих 12,8), з допомогою якого досягано поєднання з Богом. Це був прообраз Христової жертви. Христове тіло було віддане за людей. У сповненні жертвоприносної дії, люди приймають його і споживають його, — що єднає їх з Богом (див. Лк 22,14-20). Ця євхаристійна трапеза на землі віддзеркалює земне очікування месіянської трапези, що відбудеться з кінцем віку. Месіянська трапеза буде початком вічного царства Христового і продовженням євхаристійної трапези. Сам Христос візьме участь у цій освяченій трапезі зі Своїми учнями (Див. Мт. 26,29).

Початок цієї врочистости і єднання з Богом, що йде в парі з нею, є у Христовому Воскресенні. Прославлений Христос увійшов тоді у Царство Свого Отця. Він тоді засів до месіянської трапези. Для Христа це не було споживання ритуальної трапези з Отцем, але безпосередньою участю у Божеському житті, у совершеннішому ступені. Поєднання Його послідовників з Христом означає, що вони почали вже бути співучасниками месіянської трапези в Ньому. Пізніше, зʼєднані з Христом у славі, і поділяючи з Ним Божеське життя, осягнуть повне поєднання з Богом, коли насправді приєднаються до Нього, споживаючи їжу з великої месіянської трапези.

Повноту наших релігійних переживань можна схарактеризувати як найбільшу пасхальну містерію, в якій « Пасха наша, Христос, є принесений у жертву для нас » (1 Кор 5,7). Щорічне святкування празника празників живо змальовує і повʼязує нас із життєдатною смертю і Воскресенням Господа нашого Ісуса Христа, разом зі спомином про Його смерть і Воскресення, що його Він нам залишив ніч раніше, коли Він видав Себе за життя світу (Бож. Літургія). У кожночасному святкуванні празника празників ми не можемо відокремити слави Воскресення від Страстей Христа, ані від Євхаристійної Трапези, до якої нас покликано. «Бо кожного разу, як їсте хліб цей і пʼєте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки Він не прийде!» (1 Кор 11,26).

Велику радість християн під час празника Христового Воскресення можна пояснити тільки тим, що ми зосереджуємо усе своє життя довкола Христа, який живе серед нас, який є завжди присутній з нами у містерії віри, у Пресвятій Тайні Євхаристії. Наша Великодня Віра є Євхаристійною Вірою, якою ми проголошуємо Господню смерть та всі спасенні види Його смерти і величного Воскресення. Справжній християнин живе у цій Євхаристійній Вірі кожним своїм подихом, постійно звертаючи свій зір у сторону Христа, « засновника і завершителя нашої віри » (Євр 12,2). Христос живе і діє у справжньому християнинові, виявляючи себе як внутрішнє світло, в якому він бачить і сприймає всі діла. « Світло від світла », що ми врочисто визнаємо у Символі Віри, духовно перемінює всю нашу істоту і перетворює нас у « синів світла» (Ів. 12,36). « Бо Бог, який сказав: Нехай із темряви світло засяє», — Він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа » (2 Кор. 4,6). Ми не можемо приходити до Бога, Який « живе у світлі неприступнім » (1 Ти. 6,16), а тільки через світло Ісуса, тільки через Його спасительну смерть і Воскресення. Бо « коли ходимо у світлі, як Він сам — у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, нас очищує від усякого гріха» (1 Ів. 1,7).

Пасхальна містерія запрошує нас прийти до Христа. Церква закликав, а то й домагається, щоб її члени приймали Євхаристійного Христа у Святому Причастю під час пасхального часу. Церква просить нас, щоб ми ішли у світлі Христа. Вона закликає нас « очистити наші почуття і побачимо Христа, неприступним світлом воскресення сяючого » (Воскресна Утреня, пісня 1). Церква свята закликає нас співати радісну пісню після того, як ми прийняли Євхаристійного Господа під час кожної Божественної Літургії і молитися: « Ми виділи Світло істинне, ми прийняли Духа Небесного...».

Однак всі не послухуються до цього непомильного голосу Церкви, деякі « полюбили темряву, а не світло і не приходять до світла» (Ів. 3,19). Деякі розгублюються слухаючи теоретичних чи праґматичних теорій атеїзму і тому вони не бачать « світла світу » — Ісуса (Ів. 9,5). Інші перейняті світським і матеріялістичним духом, що скеровує центр релігії від Христа, створюють для себе безрелігійну віру, в якій немає Христа, а є тільки поверховна й вигідна філософія життя. Вони не живуть у світлі Воскресення й тому втрачають нагоду познайомитись з навчанням Ісуса Христа. Уся Євангелія навчає нас, що ми повинні жити з Христом, який « воскрес із гробу... дарувавши нам вічне життя і велику милість » (Воскресна Утреня). У нас, як у зерні, є зародок вічного життя, а через постійне перебування у Ньому і з Ним, ми набуваємо можливість одержати вічне життя. Це можливе, коли будемо постійно давати нашим голодним душам Хліб Життя, Пресвяту Євхаристію, Таїнство Його присутности. « Хто тіло Моє їсть і кров Мою пʼє, той живе життям вічним, і Я воскресшу його останнього дня... і так і той хто споживає Мене, житиме Мною » (Ів. 6,54 і 57б). « У Ньому було життя і життя було світло людей» (Ів. 1,4). Кожного дня Церква, під час Вечірні співає: « Світло тихе, святої слави Безсмертного Отця...». Сьогодні, у тріюмфальний день Христового Воскресення, уся Церква з гордістю проголошує: « Нині все наповнилося світлом; і небо, і земля, і глибини підземні. Нехай же празнує вся твар востання Христове, в якому утверджується » (Воскресна Утреня, пісня 3).

Святкуючи світлий празник Воскресення необхідним є зрозуміти, що мусимо постійно оновляти себе духово. В цьому помагає нам Пресвята Євхаристія. Без Найсвятійшого Таїнства присутности Христа, ми будемо « спотикатися, бо немає світла» у нас (Ів. 11,10). Однак, коли Христос постійно гостює у нас, маємо моральне запевнення поступу у чеснотах християнського життя. Святий Дух постійно зміцнює нас, запалюв і провадить наші душі в усвідомленні Бога. Щобільше, Пресвята Євхаристія в знаменем єдности між правовірними. Чи ж можемо дозволити на те, щоб постійно ділили нас суперечки й розбрат? Коли єднаємося в Христом у Пресвятій Євхаристії, повʼязуємося з усіма Його членами, « тому, що один хліб нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь в одному хлібі» (1 Кор. 10,17). Дух Христа розвіває розбрат і приносить гармонію, любов і мир.

Це для нас великий привілей жити у добі, в якій іде підготовка до відзначення великого 1000-ліття Християнської Віри наших святих предків. Не до подумання, щоб готуючись до цього Ювілею ми забували про Євхаристійного Ісуса Христа. Першою і найважливішою передумовою до цього великого святкування, і до вічности, є усвідомлення, що мусимо кожного дня жити з Євхаристійним Ісусом, жити у і з Таїнством Його присутности. Ми, які живемо у вільному світі, маємо доволі нагод так влаштовувати наше щоденне життя, щоб кожного дня бути у благословенній присутності Його Таїнства. А якщо не кожного дня, то принаймні кілька разів у тижні. У ці дні, коли ми з будьяких причин не можемо приступити до Святого Причастя, наше життя повинно бути сповнене молитвами подяки за це Таїнство та бажанням бути співучасником Тих Святих Тайн. « Я сильно бажав спожити оцю Пасху з вами... » (Лука 22,15). Цим Христос звертав увагу на нову Пасху, яка обіймає Таїнство Святої Євхаристії. Невже ж ми не повинні сильно бажати обʼєднатися з Господом у цьому великому Таїнстві любови! Ми, ваші вчителі Віри з Божого Провидіння, закликаємо Вас, наші вірні, кожним порухом наших душ, щоденно, якщо це можливо, приймати Євхаристійного Господа.

У минулому деякі душі, не розуміючи цієї великої Містерії, відчужувалися від Святого Причастя, заявляючи, що ніхто не є гідний приймати Господа. Чи можемо сказати, що після двохвилинної сповіди на протязі великоднього часу, людина стане гідною приймати « Царя всіх, що його в славі невидимо супроводять ангельські чини » (Бож. Літургія) і відтак цілий рік навіть не думати про Господа? Таке наставлення є хибне для духовного життя душі, бо воно сприяє неправильній тенденції розуміти Християнство як збір приписів, обрядів та постанов. Насправді Християнство це Христос: знати Його, любити Його і жити з Ним і для Нього у кожну хвилину нашого життя, бо « я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити... живу вже не я, а живе Христос у мені » (Гал. 2,19-20). Це Христос робить нас гідними одержувати Таїнство Його любови. Коли священик під час Божественної Літургії приносить Божого Агнця, Святий Хліб Христового Тіла, він голосить: « Святеє Святим » і усі вірні відповідають: « Єдин Свят, Єдин Господь Ісус Христос... » наголошуючи, що це Він нас освячує, робить нас гідними, обдаровує нас Своєю безмежною любовʼю і ласкою і робить нас «родом вибраним, царським священством, народом святим» (1 Петро 2,9).

Наші Брати і Сестри, які страждають у ярмі безбожного атеїзму, є позбавлені великого привілею свободи, що нею ми користуємось поза межами України. Хоч вони позбавлені можливости, що її маємо ми — часто приймати Пресвяту Євхаристію, світло віри палав у їхніх серцях. Допоможім, щоб це світло Віри безперервно палало завдяки нашим постійним молитвам у єдності з Євхаристійним Господом. Ми повинні прийняти поставу Святого Павла щодо цього великого дарунку Бога для нас, який сказав: « Я не відкидаю Божої благодаті » (Гал. 2,21). Наш український народ жив тисячу років життям Віри у Сина Бога, « який полюбив нас і видав Себе за нас » (Гал. 2,20). Невже ж ми, що користуємося свободою, можемо забути про нашу Церкву і про безчисленних мучеників цього століття серед наших Братів і Сестер? Ми в особливий спосіб звертаємося до тебе, наш улюблений народе в Україні і до тих, яких насильно перевезено до холодних, непривітних місць увʼязнення і на заслання в Сибірі: Не лякайтесь і будьте відважні! Бог не покинув вас. Його Воскресення є джерелом надії і потіхи! І так, як Він сам встав із гробу й Адама з мертвих підніс, так і Вас Спаситель піднесе з гробу неволі у радісне Світло Його Воскресення. Ми гордимося нашими мучениками, які пролляли свою кров за Христа. Ми живемо вірою, яка переконує нас, що Він уважає всіх дітьми Свого власного Воскресення. Наша Церква прославляє Господа словами: « Ти знищив тінь смерти і заблистів вставши з гробу, як сходяче сонце: усіх спочилих усіх віків вчини дітьми Твого Воскресення, Господи слави! » (Утреня в суботу Великого Посту, пісня 8).

Не відкладаймо нашого духовного оновлення. « Вкусите і видите яко благ Господь» (Пс. 34,9). « Тіло Христове прийміть, — джерела безсмертного споживіть » (Причастен у Великдень). « Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився » (Рим. 13,11-13). Взявши до уваги великоспасенні діла Господа для нас, невже ж можемо « знехтувати спасінням таким великим, як наше? » (Єв. 2,3). « Ніч проминула, надійшов день і світло освітило світ... » (Катавасія, пісня 5, Утреня в неділю блудного сина). Намагаймось усім нашим єством жити життям Євхаристійного Господа Ісуса, який бажав бути з нами у цьому великому Таїнстві Його любови. Тільки живучи з Ним у Пресвятій Євхаристії ми справді будемо просвічені Його Воскресенням, чим одержимо запевнення на вічне життя. « Раннім ранком линьмо, і замість мира пісню принесім Владиці, і побачим Христа, сонце правди, що всіх життя засвічує» (Воскресна утреня, пісня 5).

Дорогі Брати і Сестри! Нам необхідний Ісус у Таїнстві Пресвятої Євхаристії. Бо важкими є наші змагання, наші спокуси, наші випробування. Самі ми безсилі, як і були багато разів, бо « нам треба боротися не проти тіла і крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу, темряви, проти духів злоби у піднебесних просторах » (G. 6,12). Наша перемога є запевнена, якщо будемо жити з Євхаристійним Христом.

Ми, Ваші духовні Пастирі, вітаємо Вас з цим світлим і радісним празником Христового Воскресення. Благаємо Воскреслого Спасителя, щоб Він зробив Вас тямущими — гідними прийняти Його ласки, якими Він так щедро обдарував нас у ці дні завдяки Своєму Трьохденному Воскресенню, що не знає ні меж, ні часу, ні простору. Ми передаємо вас усіх в опіку Непорочної Діви « яка породила неприступне Світло » (Богородичен - Утреня Неділі Митаря і Фарисея). Ми запрошуємо вас щодня приходити до Євхаристійної Трапези і поєднуватися з Богом. Тоді наші слова радости цього дня будуть сповнені багатозначною вірою, коли прославляємо Господнє Ягня, нашу Нову Пасху, Христа під час ранньої Воскресної Богослужби: « О Пасха великая і найсвященнішая, Христе, о Мудросте і Слово Боже і Сило! Подавай нам справді ТЕБЕ ПРИЧАЩАТИСЯ у невечірнім дні Царства Твого » (Воскресна Утреня пісня 9).

Дано в Римі при Патріяршому Соборі св. Софії 

в день 40 мучеників


герб Йосиф Сліпий
PATRIARCA JOSYF SLIPYJ

Il sito è stato creato esclusivamente per la diffusione dell'eredità di Josyf Slipyj.
Non ha finalità commerciali né è orientato all'ottenimento di profitto.

bottom of page