СВЯЩЕННА І БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ВО СВЯТИХ ОТЦЯ НАШОГО ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО, РИМ 1968

СМИРЕННИЙ ЙОСИФ

ВЕРХОВНИЙ АРХИЄПИСКОП КАРДИНАЛ,

МИТРОПОЛИТ ГАЛИЦЬКИЙ І Пр.

Мир у Господі і Архиєрейське Благословення

Служба Божа, як повторення хресної жертви Христа, стояла завжди в осередку християнського життя, і то вже від апостольських часів аж по нинішній день. Так воно буде також до кінця світу, бо з неї пливуть всі благодаті для цілого людства і для кожної людини зокрема. В ній завжди брали живу участь усі християни. Зразу, виконуючи заповіт Христа: «Це творіть на мій спомин», приносили жертву в арамейській мові, що не багато різниться від сирійської, тоді загально уживаної на близькому Сході, аж до Мезопотамії. Та коли Апостоли стали ширити Христову віру в середземноморських краях, засіяних грецькими колоніями, вони почали уживати і грецької мови, загально поширеної в державному, культурному і купецькому житті. Не диво тому, що всі книги Нового Завіту написані грецькою мовою. Християни сходилися на агапе, приносили жертви, спочатку потайки, в домах і в катакомбах, а пізніше, з проголошенням свободи християнської віри, явно, в храмах. Саму жертву стали попереджати, як приготування, молитви, псалми, читання Святого Письма, гомілія, а після принесення жертви і причастя слідували благодарні і подячні молитви. Зчасом грецька мова стала незрозумілою для щораз-то більшого числа учасників з простолюддя. Тому в третьому і четвертому столітті почали уживати в Службі Божій і латинської мови, яка пізніше опанувала весь церковний Захід. Однак всі одаламки Богослужби з конечности треба було відправляти в народних мовах, щоб вірним уможливити їх зрозуміння, тимбільше, що некатолики почали впроваджувати народні мови у всіх Богослужбах. В тому напрямі пішов і другий Ватиканський Вселенський Собор, а слідом за тим помісні Церкви почали відправляти Службу Божу в народніх мовах.

На Сході Церква станула на тому становищі, що в кожній мові можна відправляти Службу Божу для зрозуміння і піднесення релігійного духа. І дійсно, всі помісні Церкви на Сході дуже скоро впровадили живі мови до всіх Богослужб. В нас на Україні, спочатку, від часів св. Андрея, в чорноморських грецьких колоніях уживано грецької мови, і в ній ширилося християнство також і між скитами, нашими предками. Від часів св. Кирила і Методія прийнято церковні книги в їх слов’янському перекладі, хоч вже вони самі згадують, що застали в Херсонесі святі книги в тамошній руській мові, як виходить з того, уживаних в Тьмутороканській Русі. Упродовж століть т. зв. старо-ручу церковно-слов’янську мову пристосовувано на Старій Русі-Україні до розговорної, щоб Богослужби зробити зрозумілими для всього народу. Не диво тому, що філологи уважали її староукраїнською мовою. Та однак в новіших часах і ця мова з різних причин стала незрозумілою для загалу українців. Тому в нас почали підноситися голоси, щоб Богослужби, передусім Службу Божу, перекласти вже на зрозумілу для всього українського народу мову. І тому в 1940 році ми самі створили комісію з кількох священиків-богословів і мирян-україністів і під нашим проводом довершили цього перекладу. На жаль, вже не можна було його видати друком і він остався в рукописах на Україні. Після II Ватиканського Вселенського Собору справа набрала, зокрема на еміграції, ще більшої актуальности. З тієї причини треба було повторити цю працю з Міжепархіяльною Літургічною Комісією ще раз. Переклад Божественної Літургії виготовлено згідно з тими самими правилами, що й переклад Святого Письма, і згідно з постановою II Ватиканського Вселенського Собору, на бажання наших владик, духовенства і вірних.

Нехай приносені в нашім народі і в його мові Христові жертви вимолять і на дальше всі потрібні благодаті, так конечні в нинішніх, печальних і прескорбних, часах і стануть завдатком кращої долі.

Благословення Господнє на вас Його благодаттю і чоловіколюбієм завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Дано в Римі, у ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР, 18 квітня 1968.