4. МОНРЕАЛЄ І ЙОГО ЦІННОСТІ
Пополудні поїхав я з о. ректором Пернічаро, що став в міжчасі єпископом, до Монреалю, щоб оглянути і там славну катедру з мозаїками. Монреаль положений на горі серед помаранчевих і цитринових садів, сім кілометрів від Палєрма, і має нині ок. 30.000 мешканців. Їдеться трамваєм і ввесь час мають око гарний вид на Палєрмо та на гори Піяна дей Ґречі (Piana dei Greci), де є найбільша альбанська парохія.
По дорозі, службовик трамваю почав зі мною, якось несміливо, розмову. Він припускав, що я з Галичини, і коли виявилося, що здогад його був правдивий, дуже тим утішився. Він сам у часі війни був довший час у Карпатах і навчився трохи нашої мови. Дуже нарікав на сніг, що, бувало, як почав падати, «то не міг знайти кінця». Чув теж, що багато Українців жило в полоні на Сицилії.
Катедра положена в середині міста, зовні мало замітна під мистецьким оглядом. Як я вгадував, збудована в 1189 р. королем Роґером II, також у норманськім стилю, разом із замком, який передали ОО. Бенедиктинам на монастир. До середини провадять бронзові двері з плоскорізьбами і візантійською орнаментикою (43 сцени з Старого і Нового Завіта). Всі мозаїки на золотім тлі, як і в Палєрмо.
Цілий храм виложений мозаїкою — простір 6.400 квадр. метрів. Вірний, що вступає до святині, відразу переноситься в інший світ. Його зустрічає поважний, величезних розмірів, благословляючий Христос в абсиді. Перше вражіння проймає кожного до глибини душі. Далі видно розмальовані події з Старого Завіту (створення, гріх, ковчег Ноя, патріярхи, 23 предки Христа, Енох, Ной і Мелхиседек, Іван Хреститель та ін.) і Нового Завіту (життя Христа, Пречиста Діва, Христос коронує Вільгельма II). І Вільгельм II, що за їх часів будувалася катедра, похований у правій наві. В лівій спочиває мабуть св. Людвик IX († 1265). Монреальська катедра різниться від інших візантійських мозаїкових храмів тим, що має багато світла; вона ясна і її орнаментика трохи відмінна від софійської та венецької. Кільканадцять кроків від катедри стоїть згаданий монастир Бенедиктинів. З прегарною аркадою (cortile) квадрат, 50 м. довжини, з мистецькими колюмнами.
Нарешті відвідав я ще архиєп. Філіппі, що був Апостольським делеґатом у Царгороді. Він мешкав в гарній, ренесансовій палаті. Гостинний архиєпископ визнається також в українських справах. Воно нераз аж дивно, що люди, які далеко живуть від нас, так добре поінформовані про наші справи.
