ГЛАВА ВОСЬМА.
ХАРЧ

Харч, що його дістають питомці в Семінарії, буде узгляднювати всі потреби доброї гігієни, одначе буде невибагливий; невигоди, приказані пости і можливі умертвління, як також простоту харчу мусять питомці радо приймати, придержуючися засади, що поза межі потреби не вільно служити тілесним вимогам та забаганкам та дозволити, щоби непоміркованість брала верх над здержливістю. “Не о хлібі єдиним жив буде человік, но о всяком глаголі ісходящем із уст Божіїх”.[29] Непомірність робить тіло неспосібним до праці, склонним до сну і менше відпорним на всі слабости. Врешті не годиться шукати в їжі вдоволення як мети. Мета їжі потреба життя”.[30]

25. Питомці дістають снідання, обід та вечерю; підвечірок вільно брати в їдальні в домовій кухні, і то лише від години 16 — 16.45. Варити чай, каву і т.п. в кімнатах заборонено.

26. До трапези сідають питомці і встають всі разом по спільній молитві, зачитаною по черзі кимсь, якому призначено. Кождий має свого окрему серветку, яку переховує в їдальні, в шафковій перегородці, назначеній його іменем. При вході в їдальню з давної є можна мовитися, але належить заховати порядок. “Усе нехай діється прилично і по порядку” — напоминає св. Павло”.[31]

27. При обіді і вечері треба задержати мовчання в часі читання, щоби можна слухати уважно слів св. Письма, Житій Святих, мартиріолога, загально іншого читання. Позволення на свобідну розмову при трапезі дає звичайно о. настоятель словами: Слава Ісусу Христу. Рівнож на сніданні обов’язує мовчання, хіба що є виразно дозволений о. ректором розговір.

Очевидно і ті свобідні розговори повинні бути все приличні і негаласливі. Загалом у їдальні, як впрочім все і у всім, обов’язані питомці заховуватися чемно і смирно, не опиратися ліктями на стіл, обережно обходитися зі столовим накриттям, не стукати і т.п. Коли хто хворий і не може явитися в їдальні, має повідомити про це відповідного о. настоятеля, щоби той ним занявся і зарядив, що треба.