ШЕПТИЦЬКИЙ, АНДРЕЙ (УПОРЯД.). MONUMENTA UCRAINAE HISTORICA, Т. IV (1671–1701). РИМ, 1967.

ВСТУП

Четвертий том «Монументів», які знайшли вже в науковому світі своє признання, вводить дослідника історії в другу половину XVII ст., часи митрополитів Гавриїла Коленди і Кипріяна Жоховського, за яких митрополичування висуваються наперед дві многоважні події: побіда над турками під Віднем 1683 р. — так важна для європейських держав, а зокрема для Католицької Церкви та поширення Унії на лівську перемиську і луцьку єпархії, яка мала остаточно завершитися злукою всієї Української Католицької і Православної Церкви під проводом українського патріярха, підчиненого Папі.

На ці великі події кидають тінь спори з владиками і з архимандритом Отців Василіян та латинізація нашого обряду польським елементом, що ради посад вступав до василіянських монастирів — просто від шаблі до жезла, як про це писав св. Й. Суша до Риму: «Caeterum religiosis etiam inhibeatur ne ritum Ecclesiae Graecae veterem destruant suis conceptis, qui hoc vehementer obsterrent schismaticos, imo vero etiam nostros unitos. Quosdam enim ritus induxerunt religiosi, qui neque latini sunt, neque graeci, ita ut etiam prudentes latini reprobent» (nr. 65).

В дальшому виринула потреба створення Духовної Семінарії, бо кандидатів посилано тимчасово до Вірменської Колегії у Львові і друкування літургічних книг. Появився літурґікон митр. Жоховського з деякими латинізованими рубриками протиаретичних Василіян. Спроби здобути о. Сміта на взяття переговорів з царем Петром І не довели до нічого, навпаки дійшло до погрому василіянських монахів у Полоцьку 1705 р.

Оцей том виносить на денне світло багато неопублікованих ще документів і містить X і XI том п’ятнадцятитомової збірки Слуги Божого митр. Андрея. Він являється продовженням започаткованої серії і зберігає давній порядок та спосіб перевірки дотеперішнього технічного працівника о. мгр. Ятуліса. З цим томом завдячуємо окремо важну участь і о. Кирила Королевського в творі митр. Кир Андрея, бо Monumenta унагляднюють таку величезну, творчу працю у збиранні переважних матеріалів-пам’яток нашої культури.

У свято св. Йоана Богослова 1967.