1. ВСТУП

Два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори – це віра й наука. З зарання людської історії вели вони людину впродовж віків як два невідлучні товариші, усовершували її знання, мораль і життєві вимоги. Щойно середньовічний гуманізм, захоплений старовинною поганською літературою і мистецтвом, став глядіти з нехіттю на христіянську віру. Від тоді починається щораз сильніший наступ, щоб відірвати віру від науки, ба навіть викликати між ними ворогування. Лютрова реформація, французька революція, матеріялізм і атеїзм XIX століття, — ось важніші етапи боротьби за т. зв. самостійнення – автономію людського розуму. Лютер проголосив засаду, що кожний має право пробувати й видавати осуд, що правдивого і неправдивого є у вірі і тим заперечив владу церкви: “Alle haben das Recht zu schmecken und zu urteilen, was da recht und unrecht im Glauben”. Лібералізм французької революції намагається увільнити чоловіка на всіх ділянках від надземської Божої сили, а матерілізм не хотів бачити нічого поза матерією.

Ця боротьба поділила людство на два ворожі табори і то не лише на два непримиримі, чисто теоретичні становища, які занимають нераз вчені, але відповідь на взаїмовідношення віри й науки врізується в найширші громадські шари і надає напрям державним устроям, викликуючи густо-часто сатанічну ненависть до віруючих христіян, як ось в ССРР, Мехіку, Еспанії. Тому слушно сказав Гете в своїм творі “Westöstlicher Diwan”, що властивим, одиноким і найглибшим предметом історії світа і людства, якому підпорядковані всі інші питання, є конфлікт між вірою і невірством. І справді відношення віри до науки, це осередне і найбільше заогнене питання. Отже чи дасться погодити віра з наукою? — Наука і віра не зносять себе як світло і темнота — звучить бравурно відповідь, починаючи від XIX століття. Тому не диво, що в неодного, доброї волі віруючого христіянина повстає сумнів, чи супроти такого розрізу може він бути віруючим, чи може посвятитися науці, чи не попаде він в затяжний душевний конфлікт через те, що може христіянська релігія заборонить йому назвати правдою те, до чого дійшла наука. Чи не наразиться він на глум і компромітацію?

Та щоби зрозуміти, в чім саме здогадна розбіжність, ба навіть непримиримість віри й науки, пригляньмося їм ближче та зясуймо вперід їх поняття.