12. КАТЕДРА СВ. ПАВЛА

Пополудні я попрямував до St. Paul Cathedral, найбільшої церкви в Англії. Нагадує вона і ренесансовим видом і розмірами собор св. Петра в Римі. Дані нехай говорять про її розміри: 152 м. довга, 110 м. висока і 36 м. широка, отже більша, ніж катедра в Кельні. Колись на тому місці стояла поганська святиня, яку пізніше перемінили на християнську церкву. Коли Саксони її збурили, король Етельберт у 610 р. відбудував її. Кілька разів потім церква горіла; теперішня катедра побудована в XVII ст. (закінчена в 1710 р.). Будував її Sir Christopher Wren (Урен), який після пожежі Льондону поставив багато пам’ятників і будівель. На вежі завішено 12 дзвонів; найбільший Ґрейт Поль (Great Paul) важить 360 цт., так як Зиґмунтівський дзвін на Вавелі.

Внутрі також багато пам’ятників, м. і. маляра Тирнера († 1851), як в Уестмінстер Ебі; найбільші з них Уеллінґтона (Wellington † 1852) і Нельсона († 1805), переможців Наполеона, які й поховані в крипті. Уеллінґтон на коні, і тому такий пам’ятник у церкві дуже разить. У часі, як я оглядав мальовила Торнгілла (Thornhill), почув я відправу вечірні Григоріянським напівом і гру орґанів. Я немало здивувався, бо знав, що це англіканська церква — а тимчасом почув католицьку відправу. І справді це був хор англіканських каноніків; треба знати, що англіканські протестанти, передусім т. зв. Висока Церква (High Church — Гай Чирч), стараються зберігати всі практики латинського обряду, як католики. Вони правлять, а радше імітують Службу Божу, сповідають та уділяють інших тайн, хоч їх свячення неважні. Тому, крім хрещення, інші тайни, що їх вони уділяють, є лише формами. Як я чув від католицьких черців, англікани посилали до ОО. Бенедиктинів у Солєм (Solesmes) у Франції своїх кандидатів, щоб навчилися Григоріянського співу. Отже, як бачимо, можна якнайтісніше пристосовуватися до католицьких форм — і не бути католиком. Тоді стало мені ясно, що цей аргумент мусить і в нас відпасти. Треба віру оперти на правдивій основі, признати живий Авторитет Апостольського Римського Престолу і цю свідомість, те глибоке переконання треба раз-у-раз виробляти й утверджувати в народі, — бо вотиранням обрядових ріжниць не поможе і не укріпить віри.

На площі перед катедрою пам’ятник королевої Анни; у її стіп персоніфікація Англії, Франції, Ірляндії й Америки. Хмари голубів сідають на шолці, а люди приносять зерно й годують їх аж, як на площі св. Марка у Венеції. Англійці обходяться зі звірятами дуже людяно; це видно на кожному кроці, головно по парках і городах.

Щоби використати невелику віддаль — бо в Льондоні на доїзд треба тратити нераз цілі години — я зайшов до маґістрату — Guild-hall (XV ст.). Люксово уладжені салі, окрема саля гербів, саля засідань (Great Hall) 46 м. довга (Council Chambers, Common Council Chamber), музей, бібліотека і т. д. Ціла історія Льондону, в деталях нам мало відома або зовсім невідома, представлена картинами, статуями, стягами, рукописами і т. п. Загалом на кожному місці видно витонченість і багатство. Образи приміщені дуже дбайливо, так само в бібліотеці чистота і лад у найменших дрібницях.