15. КЕЙМБРІДЖ І ОКСФОРД

Кількаденний побут у Льондоні змучив мене і прийшла мені очевидно охота оглянути на англійській провінції, в першу чергу та англійські університети. Шлях вибрав я через Ware (Уер), де є уестмінстерський духовний семинар. Найкоротшою дорогою, себто підземною залізницею — щоб вибрався я на станцію, а опісля підміською залізницею до Уер. На станціях великий рух, гурти подорожніх спішать до поїздів. Їхали цілі родини з дітьми, одні з вудками, щоб ловити риб, інші з рушницями на полювання, зі спортовими і забавовими приладами, шарами, з посудинами до варення чаю і т. ин. Дещо поскладали на полиці, а дещо до кунікового воза (van), що був причіплений на кінці поїзду. Однак всі поводилися дуже спокійно, не гуторили голосно, як н. пр. італійці або французи. Англійці, як сказано, взагалі малоговорливі, або й зовсім не балакають і цього не вважають там за лекковаження навіть знайомих. Їзда досить монотонна. Небо захмарене. Краєвид повторяється той самий. Забавові й спортові площі, розлогі парки, подекуди літні палати, закриті старезними, крислатими деревами, пасовища з худобою.

Семинар, чи — як кажуть — St. Edmund’s College, віддалений від станції на яких 8 кл. і треба було доїхати самохідом. Коли приходилося розплачуватися, то доволі важко було призвичаїтися до англійської монети. Вона не десяткова. Загально відомий є паунд (фунт) — 26 зл., що має 20 шилінгів по 12 пенсів. Крім того є кравн = 5 шил., half crown (гаф кравн) = 2·6 шил., флорін = 2 шил., six pence = півшилінга. Хто ніколи не мав з англійськими грішми до діла, тому довго буде мішатися рахуба. Та англійці під цим оглядом солідні й не обманюють та не використовують незнання чужинця. Бодай мені залишилося таке вражіння.

Будинок імпозантний, у готичнім стилі, серед парку і широких майданів. Готичний стиль уважають в Англії за національно-англійський. О. ректор Бріксфорд показував мені всі забудування. В гарній готичній мармуровій каплиці спочиває кард. Бурн: Franciscus Card. Bourne, archiepiscopus Westmonasteriensis in Pace. Він був попередником теперішнього архиєп. Гінслея і 4-ий із черги. Перший був кард. Wiseman († 1865), другий Manning († 1891), третій Vaughan († 1903). Всіх питомців є 115 і студії тривають 6 літ. Це число не вистарчає, тому багато священиків приходить з Ірляндії. Всіх священиків в уестмінстерській єпархії є звиш 400.

Семинар, як взагалі всі англійські, добре загосподарований, має 700 га поля, своє хазяйство, корови, коні, тютю, управляє ярину й збіжжа, має свій електричний мотор, млин і намагається бути самовистарчальний. Побіч є ще ґімназія, щось у роді нашого малого семинара. Молодь куди краще відживлювана, ніж у нас, має багато руху та вправляє спорт, що незвичайно корисно впливає на її здоровя, розвій орґанізму й моральну поведінку. Семинар оснований 1793 р. ел. Douglas-ом, отже 10 літ пізніше від нашого у Львові. Попереду льондонський семинар містився в Douai в північній Франції, з огляду на переслідування католиків. В їдальні висять портрети архиєпископів і ректорів. Деякі з ректорів, а радше перші, в світській одежі, тому що загалом у тих часах священики крилися перед урядом і навіть не можна було співати Служби Божої, тільки читати. Семинар, мабуть одинокий у світі, може похвалитися 200 мучениками між своїми вихованками, а всіх мучеників має католицька Англія 300.

В семинарі є в кожному кутку якісь памятки по архиєпископах, мучениках, з часів в Дуе: ризи й одежі кардиналів Бурна, Меннінґа, листи Номена, старі рукописи, книги й ікони, що складаються на поважний музей. Порядок дня трохи відмінний від нашого семинарського. Встають в 6-ій годині, виклади перед і пополудні.

При обіді були настоятелі й професори. Цікава поведінка. Господар сидить на першім місці й наливає росіл, крає мясо, розділює ярину й паломники. Слуга подає потім кожному розділену страву на тарілці. Про нас не знали майже нічого — дехто тільки чув про нашого Митрополита; все ж таки, коли зійшла мова на східні Церкви, дуже ними зацікавилися. Також були заскочені тим, що я став розповідати про англійських схолястів Скота і про Скотового попередника Вільгельма з Уер, яким я трохи займався.

По полудні відвезли мене самохідом професори до Кеймбрідж. Мати своє авто не належить тут до чогось надзвичайного. Дорога рівна, асфальтова. Переїздили дорогою самоходи й наколесники; піхотинців не видно було ні одного. Коли я спитав, чому шофер так уважно їде, дає сигнали, здержує темпо тощо, хоч через був де зайве, дістав відповідь, що це тому, бо дуже строгі приписи й кари за незберігання порядку. Віддаль числять не кільометрами, але милями (mile, майль = 1760 yards = 1·609 км, 5 миль = 8 км, 1 yard = 3 feet = 0·91 м. Sea mile = 1·855 км).

По дорозі вступили ми зараз у селі Butlingford до д-ра Mahoney (Мане), що є професором моральної в St. Edmund. Він є й парохом церковці, дуже гарно улаштованої й чистої, яку сам побудував. Мешканці англікани, але є коло 25 душ католиків. О. Мане людина гостинна, погідної вдачі, інтеліґентна, має гарну бібліотеку і є автором англійського підручника моральної. Скоро минула година на розмовах про душпастирство в Англії, про недавнє переслідування, що в англійською спокійною вдачею важко погодити. Англійська вдача, при великім джентельменстві, завзята й безоглядна. «Добре, що їдете до Кеймбрідж і Оксфорду. Це твори англійської історії. Вони виховали англійських джентельменів і провідників нації, колись були аристократичними школами, нині вже демократизуються». Ми розпрощалися й поїхали дальше. Самохід понісся крізь поля. Видно було й лани збіжжа, що їх колисав лагідний вітер. Нива рівна, нема густіших і рідших засівів, чи більшого й меншого росту; це через одномірну й машинову управу. Побіч уже чорніла поорана рілля. Село не відрізняється від міста, хіба що часом, і то дуже рідко, видно соломяні дахи стодол (thatched roofs).

Легка дорога й їзда не спричинили. От за могутніми деревами славне старе університетське місто. Переїжджаємо побіч річки Кем, на якій веслують студенти. Вже почалися ферії, тому місто порожнє. Який великий гамір мусить повстати, коли на ці широкі майдани вилаже 5.000 студентів! Повітря чисте — спокій, тільки вітер шумить, а вікові дерева наче передають собі спомини з минулого академічного року. Затишша простір відбиває від льондонського гамору. Справжня прикмета наукової оселі! Будівлі гарні, могутні, стильові — здебільша ґотики. Колись це все католицькі будівлі, — а нині в англіканських руках. Взагалі щедрість у підтримуванні наукових установ — це прикмета англійського народу. Понад великими забудуваннями підносяться вежі. Мешканців є до 65.000 і живуть вони здебільша з університету.

Я заїхав до St. Edmund’s house, — університетського католицького дому, що його удержують світські священики. Підчас науки мешкає там 50 студентів; тепер було тільки кілька священиків українців із Бельґії, Голляндії та Індії, щоб учитися англійської мови. Був і один англійський католицький єпископ, словом: інтернаціональне товариство. Не диво, що англійському священикові легко зорієнтуватися в усесвітньому положенні, пізнати умовини буття держав і націй та мати все широкий горизонт. Пригадалося мені наша хіба, як то сказав покійний Петро Холодний: Я люблю галичан, але не терплю загумінковости в покутних сварів, у яких нераз губляться.

Після чаю, який подають із молоком, пішли ми розглянутися по місті й подивитися на коледжі. Є їх 18 і вони творять університет. Будівлі колеґій одна краща від одної, здебільша середньовічні, в ґотичнім стилі. St. John College і Trinity College збудовані в романськім стилі з прегарними луками аркад для пообідніх відпочинків. У колеґії кожний має окрему кімнату або й дві, й дістає харч. Щодня купіль. Найбільша колеґія — це Kings College. Справді королівська палата, уфундована Генрихом VI (1440 р.). Величава каплиця з багато ґотичною різьбою, що наслідує сіткову стелю уестмінстерського хору. Прикрашують її великі вітражі. Деякі образи й орґани нагадують католицькі часи. В їдальні портрети ректорів чи майстрів, як їх звуть. Велика бібліотека — це прикраса установи. Крила будови сходяться в чотирокутник, замикаючи по середині подвіря. В такий спосіб повстало кілька чотирокутників і за такою схемою будовані й інші колеґії. Майже кожна фасада колеґії — це мистецький твір.

По дорозі вступили ми до Fitzwilliam Museum. На партері й у сутеренах розміщені памятки з римських часів, і то велика їх кількість. Місто своїм початком сягає римської доби, і було культурним осередком. У 55 р. до Хр. був в Англії Цезар, але аж у 80-тих роках завоював цілу Англію Аґріколя, а в 412 р. по Хр. цісар Гонорій відкликав римські леґіони. Тоді британці, щоб оборонитися перед нападами піктів, закликали саксів. Вони обороняли їх разом із германськими племенами, англами й ітами, але й самі запанували, поділивши край на 7 державок (гептархія). Аж король Еґарт 817 р. злучив край в одно королівство, але тоді мусів боронитися перед нападами данців і норман, так що король Етельред, не мігши дати собі ради, казав вирізати 1002 р. данців у Англії. Тоді данці зробили новий наїзд на Англію, опанували її й посадили там нового короля Свена 1013 р. Аж 1042 р. вернулася давня династія в особі Едварда Ісповідника, що збудував Westminster і зробив Льондон столицею держави. З Вільгельмом І (William the Conqueror † 1087) запанувала в Англії норманська династія, а 1154 р. приходить до влади Генрих II із династії Анжу (Plantagenet). Тоді повстають перші завязки університету в Кеймбрідж. Мабуть у 1284 р. оснували першу колеґію, а папа Іван XXII признав університет як studium generale. Перші фундатори-добродії — це єпископи й світські маґнати. Взагалі ціле англійське шкільництво спиралося на добродійності одиниць і товариств, починаючи від т. зв. обдертюхів (Ragged Schools), що їх заложив швець John Pounds і розвинув граф Shaftesbury. Аж згодом держава зачала опікуватися школами.

Але йдімо дальше по музею: образи англійської школи, італійської (Веронезе, Пінтуріккіо, автопортрет Рембрандта, образи Рубенса, порцеляна, вази, килими тощо). Музей удержаний дуже чисто і висококультурно. Чимсь замітним, якоюсь рідкістю музеї не звернув на себе уваги. Нераз іду до чужого музею з подорожнього обовязку, бо хто зна, чи трапиться колись друга нагода.

Вернувшись до St. Edmund’s house, вийшов я на терасу, щоб відпочити. Спокійне місто наче дрімало по цілорічній праці. Тихо шуміли дерева, ніби розповідали спомини про студентів, що впродовж століть тут училися, гралися та нераз, як заслужені мужі, відвідували їх опісля з вдячністю. З поміж дерев стріляють у гору гострі білі вежі церков. Дрімають самітні колеґії, що в своїх руках держали століттями долю Англії. Тут же виховувався цвіт найкультурнішого й наймогутнішого народу.

На другий день (29/VII) вибрався я ще раз до колеґій, щоб їм краще приглянутися. Заходив до майстрів і салярів, щоб зорієнтуватися в орґанізації. Всі колеґії разом творять університет.

Щоб бути студентом університету, треба належати до якоїсь колеґії. Це свого роду унія. Влада університету — це Сенат (Council of the Senate), що його творять три головні урядовці університету, іменовані канцляром і 18 членів, magistri regentes, вибрані збором професорів. Всіх професорів є 57 і 25 readers. Від професорів не вимагають габілітації, тільки виказатися здібностями у практиці й науковій праці. Канцлєра (Chancellor) вибирає Сенат і є ним звичайно дуже впливова особа в державі, князь, льорд тощо. Він назначує разом із Сенатом віце-канцлєра, що властиво управляє університетом. Звичайно є це найстарший мастер колеґії. Університет висилає двох послів до парламенту. Виклади відбуваються по колеґіях. Бібліотека має 1,000.000 томів і 10.000 рукописів. Рік ділиться на триместри. Частиною університету є колеґія, що називалася давніше Hall (inns конвікт). Кожна колеґія має голову, якого звуть master, принципал (principal), що при помочі fellows заряджує колеґією; а є їх у кеймбріджських колеґіях до 400.

Студенти діляться на scholars і pensioners. Перші мають права колеґії й впливають на рішення справ в університеті; другі живуть у колеґії, або поза колеґією, але не мають тих прав. Кожний студент має сапервізера, що займається ним під оглядом науковим та слідкує за його поступами в науці (щось у роді інструктора). Тутор (tutor) піклується матеріальними справами. До кімнат не можуть входити жінки. Найпізніше до 12 год. вночі може бути студент поза колеґією. В противнім випадку мусить виправдатися. В неділю обовязані студенти ходити на богослуження. Студії тривають три роки й абсолютент дістає бакалявреат. Пізніше може вже сам студіювати. Англійським університетам роблять закид, що науковий рівень у них нижчий, як на континенті, бо вони кладуть більшу вагу на волю й фізичне виховання. Студенти носять плащі, подібні до пелерин і шапку — берет. Також мастер і доктори мають відповідну одежу. Удержання коштує 150—200 фунтів річно, зрештою залежить ще від оплат на факультеті, що не на кожнім однакові. Як видно, не всі можуть собі позволити на університетські студії, і то ще в Кеймбріджі, хоч особливим дають стипендії. Спобів ї тут великий. Хто тут студіює, той має вищу освіту і мусить належати до вищого стану — так загально прийнято. Високі оплати здержують також великий приплив молоді до університету. Зате в торговельних і технічно-промислових школах оплати низькі.

Є в Кеймбріджі 5 теологічних англійських колеґій (Westminster Coll. Ridley Hall etc.). Є також 2 жіночі колеґії (Girton College і Newham Coll.), але вони не влучені до університету. Жінки можуть ходити на виклади, одначе не можуть дістати академічних ступнів. Католиків є дуже мале число, бо коло 125 (на всіх студентів 5.000). Вони мають окремого академічного душпастиря, свою каплицю і читальню. Я хотів відвідати їх духовника, але, на жаль, не застав його дома.

В університеті дбають не тільки про розвій ума, але так само й про вироблення моральних засад і характерности. Розвивають людяність (humanity), кладуть велику вагу на правдомовність. На них стоїть світова імперія Великої Британії. Виробляють самостійність, ініціятиву й охоту до праці. Залюбки плекають спорт, відчуваючи потребу свіжого повітря й руху.

По дорозі додому хотів я купити овочів і тут заплутався, бо вагові одиниці інакші, як у нас. Треба було шукати в книжці й пригадати собі. Основою є фунт (паунд) = 16 унцій (ounces) = 453 g. Отже сто фунтів = 45 кг. Більша одиниця є stone = 6.350 кг. Такі міри є на особових вагах. Дивна річ, які Англійці під цим оглядом консервативні.

Вертаючись, вступив я ще до Holy Sepulchre Church, круглої (ротунди) невеличкої церкви з XII ст. Збудована вона у візантійсько-романськім стилі і через свою глибоку старість дуже втратила в землю. Це мабуть також архітектурна рідкість на англійській землі.

По цім короткім побуті треба було вибиратися в дорогу до Оксфорду. В полудне відїхав я туди поїздом. Точність і солідність англійців на кожнім кроці велика. Вони не терплять недбайливости й нехлюйства. Знову рівнина, де-не-де лани збіжжа, переважно пасовища, на яких пасуться жовті корови. Кусків поля не видно ніде, тільки широкі лани, обсаджені на межах деревами. Поле управляють машинами і тому не видно на полі селяна. І жнуть і косять, звозять, і молотять машинами. Та нив мало і сіл небагато. Спитав я свого товариша в поїзді, чому це так. В Англії є великі власники й робітники. Селяни власности нема. Управляти збіжжя не оплачуються, бо його привозять із колоній, і то куди краще та дешевше. Тому хліборобство в Англії не вдержується. Зате процвітає промисл, що дає працю величезній кількости робітників. Усі вироби вивозять до колоній.

В Оксфорді заїхав я до Campion Hall, що належить ОО. Єзуїтам. Він не має тих прав, що колеґія, але зачисляють його до університету. Тут стрінувся я з о. Walker-ом, що бував на велеградських зїздах, тому міг щиріше поговорити.

Багато забудов і площ і парків із грубими старезними деревами. Місто трохи живіше, як Кеймбрідж, хоч мешканців також коло 60.000. Університет існує від XII ст. Головна моя ціль — пізнати колеґії; тому як стій вибрався я знову в відвідини. Всіх колеґій є тут 22. Corpus Christi College, St. Johns College, Merton College (для теологів), Brasenose College, Divinity Shool, Keble College, New College і т. ин. В Oriel College і Trinity College був fellow кард. Newman і тут розпочався католицький Oxford’s movement.

Найбільша колеґія є Крайст-Гауз (Christ-House), що її основував кард. Wolsey і побільшив Генрих VIII. Вежу збудував Урен (1681—2). Приміщується там 350 студентів, а будівля складається з кількох квадратових бльоків, поверхових забудовань, що замикають у середині обширні подвіря. Вечоріло і я не міг уже оглядати, тому вступив до книгарні, щоб купити грецьку конкорданцію Нового Завіту, бо оксфордські видання найкращі. Обслуга в книгарні зразкова, хоч нема в англійців т. зв. купецької чемности.

При вечері міг я розговоритися з господарями. В академічному році мешкають Єзуїти, що студіюють в університеті на фільософічнім і правничім відділі. Тепер побудували новий дім і туди переносяться по феріях. Велика й гарна підручна бібліотека значно упридатнює наукову працю. Оксфорд рівалізує з Кеймбріджом. Університету як такого нема. Його творять також колеґії під проводом найвищої влади, що зветься в Оксфорді не сенатом, але Convocation (конвокейшн). Всі справи полагоджує Hebdamadal Council. Професори вибирають канцлєра, що йменує віцеканцлєра зпоміж голів ректорів) колеґій. Оксфордський університет висилає також двох послів до парламенту. Цей університет найстарший в Европі.

В Оксфорді кладуть велику вагу на почуття власного достоїнства й викорінюють рабські інстинкти. Піддержують і підкреслюють авторитет та зберігають старі традиції. І дивне те, що англійці з одного боку дуже консервативні, зберігають старі форми, ваги, міри, монетарну систему тощо, а з другого боку вони поступові, поквапно пристосовують усі технічні винаходи, якщо вони посувають життя вперед. Люблять реформи, але водночас вкладають усе новий зміст у старі форми. Не видно нетерпимости. Ніде мене ніхто не злегковажив, тому що я католицький священик, ані не ставився вороже. Таксамо лучить у собі англійська вдача реалізм і романтизм. Знана річ, що англійці дуже тверезі, реальні і річеві. Не дивляться, хто виступає самопевніше й відважніше, але хто виказує знання речі та орієнтується в ситуації і має потрібне підготування до свого діла. Та з другого боку так само мають нахил до романтики. Бо романтизм перше повстав в Англії (Young — Eh, Neight Thoughts, Macpherson — Макферсон, Ossian, Percy — Персі, Relies of ancient poetry, Thomson — The seasons та инші).

Як у Кеймбрідж, так і в Оксфорді плекають студенти спорт, щоб вдержати при здоровю організм і щороку виступають у Льондоні на спортових ігрищах. Наука йде тут значно легше і основніше, бо мають під рукою багато музеїв, бібліотек, лабораторій та апаратів, не обтяжують без потреби памяти і наука набирає всіх познак дійсности, а не казок та примар.

З відправою Служби Божої не мав я ніяких труднощів. Рано знову пішов я відвідувати колеґії. Вступив до католицької церкви. Правилася Служба Божа, повно людей і багато з них приступило до св. Причастя, хоч був будний день. Який же контраст з англіканській катедрі коло Christ-House! — Величавий храм, мистецькі й дорогі пам’ятники — але не було вірних. Грали органи, а в церкві тільки я і сторож, що робив порядок в церкві. Добре характеризував Benson стан англіканської Церкви — realis absentia. В катедрі є найкращий із усіх гріб єпископа й фільософа Berkeley-a (1685—1753).

З подвіря входите побіч катедри до великої їдальні, прикрашеної портретами фундаторів і діячів колеґії — Генриха VIII, кард. Вольсея, John Loke-a й ин. На вулицях коло колеґії стоять гурти студентів у своїх середньовічних ношах. Всі колеґії англіканські, але й католицькі чини стараються мати бодай Hall-і. Відвідав я ОО. Домініканів (Black-friars), Бенедиктинів, Францисканів (Grey friars). Всі мають домашні наукові бібліотеки, скромні, але чисті кімнати з електричним освітленням і водогонами. Навіть у Францисканів є комфорт, хоч вони звичайно мають дуже примітивну обстанову. Люди не виконують функцій, які може заступити машина.

Відвідуючи колеґії, не міг я поминути і бібліотеки Bodleian Library (Bibliotheca Bodliana), відомої в науковім світі з 40.000 рукописів і 1,250.000 томів. Її основав Тома Bodley 1602 р. Хоч розпочалися вже були ферії, то проте в читальні було багато студіюючих. Саме в часі ферій приїжджають учені з континенту, щоб використати вільний час. Мій товариш завів мене на вежу бібліотеки. Ціле місто творить чудовий вид. Колеґії й доми криються серед старих високих дерев. Окремої принади й чару надають містові середньовічні вежі, що таємничо висуваються з парків колеґій. Найкраща мабуть St. Magdalen College (Ст. Модлин каледж).

Пополудні порадили мені скористати з нагоди й поїхати самохо-дом до Collegium Maximum ОО. Єзуїтів у Гейтроп. Невеликий труд, асфальтова дорога і пів години їзди. Приїхали професори з Гейтропу у своїх справах до Оксфорду й запропонували їхати з ними. Кожний магнат і взагалі, як сказано, кожний середньо заможний громадянин має там свій самохід і сам ним кермує. Дорога вела знову крізь ниви й села, що небагато різняться від міст. Села будовані з цегли і тільки де-не-де дахи криті соломою. Теплий легіт робив подорож дуже приємною. Мої товариші привикли до чужинців, бо вже хтось до них приїжджає. Незабаром ми звернули на бічну дорогу і здалека побачили колеґію.

Це велика, бароково стилева палата серед розлогого парку. Її купили ОО. Єзуїти від одного англійського маґната й умістили там свої фільософічні й теольоґічні студії для цілої Англії. Всіх молодих студентів є коло 150. О. ректор уміло розповідав про майбутні адаптації. Цінністю такого наукового дому є очевидно бібліотека з найновішими лексиконами й основними творами з поодиноких ділянок. Замітне, що всі такі осередки є звичайно віддалені від міст на кільканадцять кілометрів. Коли я питав про причину, то відповідали, що це дуже додатньо впливає на виховання впродовж кількох літ, щоб молодий кандидат міг увійти в себе і сконцентруватися. Якщо заходить потреба комунікації, то вона дуже догідна, завдяки рівним дорогам і самохо-дам. За пів години, і навіть скорше — говорив о. ректор — ви можете бути в Оксфорді, а на таку віддаль треба числити в периферії до Сіті в кожнім великім місті. При цім свіже повітря й грища для молодих організмів дуже корисні. По обіді завелася розмова про тамошні відносини, про унійні справи, про нові католицькі університети й т. ін. Кількох отців із Франції і Голляндії приїхали на час ферій учитися англійської мови і познайомитися з англійськими порядками та способом життя. Англійці пізніше встають і пізніше кладуться на спочинок. 7.30 або 8 год. відповідає нашій 6, або 6.30 рано, а вечірня 9 год. — 11 перед північчю. Добру годину ходив я опісля з одним професором по розлогім парку з чудовими деревами та клюбами квітів, по забавових площах і нивах, бо до колеґії належить і велика фарма, що удержує цілий дім.

Через великий парк пливе річка, що творить стави. В них годують рибу, по них веслують охочі в часі відпочинку. Студенти часто ходять на проходи, їздять на колесах, грають у мяч, крикет і т. ін., одначе настоятелі дбають, щоб не занедбували науки. Коли ми вийшли під сусідній гай, мій товариш сплеснув руками і наче на команду стала з піль вибігати на берег ліса тьма диких кріликів, що виводяться на полях і ніхто на них не звертає уваги, хоч без сумніву мусять вони робити великі шкоди.