6. ГОРОДОЩІ АРХИМЕДОВОГО МІСТА

Потяг заїздить на чепурну станцію. Багато туристів. В місті з давньої слави залишилися свідки будівлі і святині. В середині нового міста святиня Діяни з дорійськими колюмнами. Також єпископська катедра побудована (VII ст.) в дорійські канельовані колюмни (до 8.5 м. високі) колишньої святині Мінерви. Ще нині видно навіть добре гарні округлі капітелі. Коло дверей мармурова старовинна хрестильниця, що її піддержують леви.

Напроти музей, один із найбагатших на Сицилії. Находяться в ньому речі мистецької вартости, як саркофаг Адельфії, жінки графа Валерія, статуя Венери (без голови), бюст Зевеса і ін., сицілійська культура, збір монет, церковні ризи, тощо. Це все джерела, без яких історія Сицилії не може обійтися. По дорозі проходить багато людей — лиця здебільша грецького типу.

В своїм описі Сицилії згадує Ціцеро про Сиракузи ось так: «Що город Сиракузи найбільший з поміж грецьких міст і найкращий з усіх, про це ви часто чули. Так справді є, як говорять, бо має не тільки сильне положення, але з усіх боків, і від суходолу і від моря, має прегарний вид. Має також пристані, що доходять майже до самих домів» [3].

Недалеко від катедри, над морем тече джерело Fontana Aretusa — джерело Аретузи. Колись плила з нього солодка вода, по землетрусі 1170 р. солона. Старий міт — як передають Овідій і Верґілій — каже, що ловчиню-німфу Аретузу переслідував божок пелопонезької ріки Альфей. Вона втекла на острів Ортиґію (Сиракузи), а Артеміда перемінила її в джерело; та Альфей дігнав її як воду в морі. Має це означати, що культ Артеміди Альфей перенісся з Олімпії до Сиракуз. Поза теперішнім містом лежало старе. Там нині залишився ще грецький театр, викований в V ст. до Хр. у скалі. Його сидження уложені амфітеатрально в 46 рядах. Спереду видно видовбані в скалі дрібні на опори для сцени. Це третій щодо розмірів театр (150 м. в промірі) із грецьких театрів. За театром, на горі, давне кладовище — пусті каверни-печери. З самої гори, з муру чудовий вид на Сиракузи й околицю. Можна було б з приємністю проходжуватися та радіти гарним видом і споминам, якби не спека, від якої просто голова крутилася, бо згори пражить сонце, а в землі пече розпаллений до гаряча мармур. Сиракузи, це найгарячіше місто в Сицилії і тому там росте папірус, нераз на 10 м. високий.

В холоді дерев порозсідалася громада людей. Підходжу ближче, зачинаю розмову; це еспанські втікачі. Бідняги, аж сюди їх загнала недоля.

Одна цікава річ, якої деінде не видно, т. зв. лятомія — Latomia del Paradiso Orrecchio di Dionisio. Це побіч театру велика щілина з давнього каменолому — 57 м. довга, 21 м. висока, а згодом малий отвір, що виходить до театру, звідки докладно можна було чути, як полонені, вкинені до цієї тюрми, навіть легеньким шепотом говорили. Якийсь Німець, тоді, коли я там був, цілими годинами висвистував різні мелодії любуючися прегарним відомоном. Про ці ustimiae (λάς — камінь і τέμνω — тну) говорить і Ціцеро. Жахлива тюрма, в якій гнили один на однім невільники і полонені. Зверха Latomia del Paradiso, бо побіч гарний сад полудневих овочів. Ага Гієрона II (23 м. широка, 185 м. довга), на якій принесли 450 волів в честь Зевса за освобожденя Сиракуз від тяжкої, нестерпної тиранії Тразибуля (467). Гієрон II відновив лише цей жертовник (240 до Хр.). Кількасот метрів далі римський амфітеатр з часів Августа, також викований в скалі — театр трохи в занедбанім стані. За амфітеатром церква Сан Джованні з 1182 р. і катакомби. Церква теж занедбана. З боку церкви вхід до крипти св. Маркіяна, що походить з IV ст. Замітні, але мало збережені фрески Пресвят. Тройці і св. Маркіяна. Повно румовища, бо мало господарі цікавляться тим, хоч о. д-р С. Баррера написав про це спеціяльну студію. Щоб зробити образ св. Маркіяна для Підлиської Гори, хотів я конечно дістати образок св. Маркіяна, але нігде не було його.

За церквою вхід до катакомб. Впроваджує нас монах Францисканин з лямпою. Головні галерії 3 м. широкі, 2.5 м. довгі. Це просто скрите підземне місто. На середині обширна каплиця. Під престолом був похований єпископ. По обох боках молитовні проводять довжелезні коридорі, що перехрещуються в різних напрямках. На перший погляд видаються ті катакомби більші, ніж римські. Видно навіть, що стелі коридорів були прикрашені штукатуркою. По обох боках коридорів вижолоблені каверни на тіла. З гарніших різьб і прикрас помітно, що там поховані були деякі заможніші християни. У вижолобленнях лежить ще тепер багато костей. Грунт — це вистигла вулканічна лява, суха і легка до жовлоблення. Нема вогкости і тому було приємно в полудневу сиракузанську спеку проходжуватися по катакомбах і відпочити серед тихої атмосфери перших віків християн.

Християнство датується в Сиракузах від І ст. Св. Павло задержався був там в переїзді в 61 р. три дні. Мучениками були перші єпископи Катанії, Акрагасу, Палєрма, Мессіни і ін. В ст. Епископ Риму уважав за митрополита Сицилії, римська Церква мала там великі посілості. Звідси походить такий тісний звязок Риму з Сицилією. Багато Папів, це уродженці Сицилії, як Аґатон (678 р.), Лев II, Стефан IV (768 р.) і ін.

Коли так думка сягає в події на події і мчить через століття, сиракузанська земля і море промовляє до нас мовою тисячліть. Мимохіть тиснеться питання: Чим врешті ті всі туземні змагання кінчаються? Великою купою звалищ і згарищ….

Тією самою дорогою вернувся я назад до Палєрма. На жаль, і коли їхав і вертався попри Етну, все була вона закрита димом. На стації в Палєрмі ждали гостинні господарі, щоби відвести мене додому.