ЛИСТ ДО ЄПИСКОПА ІВАНА ПРАШКА В М. МЕЛЬБУРН, АВСТРАЛІЯ

Слава Ісусу Христу!

Ватикан, дня 24 червня 1983

Ваше Преосвященство, Дорогі в Христі Браття і Сестри!

«Спаси, Господи, народ твій і благослови твою спадщину, паси й носи їх повік-віки » (Пс. 28,9). Такими словами і побажаннями вітаю Вас — далеке стадо української Церкви в Австралії у радісну річницю 25-ліття оснування Вашого екзархату тепер епархії святих апостолів Петра і Павла в Мельборні. Українське поселення в Австралії є наймолодшим нашим поселенням, бо поселились на цьому далекому континенті наші люди щойно по другій світовій війні й почали своє життя на невідомій їм землі без нічиєї помочі, покладаючись тільки на поміч Божу, свої працьовиті руки і питому нашому народові організованість.Вони зразу стають церковною громадою, з ними разом є їхні священики, а серед них і Ви. З усіх поселень їм найкоротше довелось ждати на свого першого єпископа-пастиря в особі невтомного Кир Івана. З ними разом він організує церковне життя, в короткому часі появляються гарні наші церкви і радістю сповняються серця нас усіх на вид таких благословенних успіхів і такої благодаті для вірних дітей української землі.

Нехай лине наша щира подяка милосерному Богові за все, що послав цій українській громаді в Австралії, а з подякою і наша просьба, щоб благословив цю надійну спадщину, провадив її і їхніх дітей до щастя земного і небесного, до перемоги нашої правди і до вичікуваної волі нашої Церкви і України.

Благословлю Вас усіх в цей щасливий день Вашого ювілею, який є ювілеєм цілої нашої Церкви і Народу, бо « як один член у славі, радіють з ним усі члени » (1 Кор. 12,26). І з тим же святим апостолом Павлом можу сказати: « Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю, завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молячися, за участь Вашу в євангелію від першого дня й досі; я певний, що хто почав у вас добре діло, завершить його до дня Христа Ісуса» (Фил. 1,3-6).

Благословення Господнє на Вас!