НАСЛІДУВАННЯ ХРИСТА, ЧОТИРИ КНИГИ ТОМИ ГЕМЕРКЕНА КЕМПІЙСЬКОГО

1. Нові видання і переклади «Наслідування Христа» свідчать беззаперечно про живучість думок і їх вплив на духове життя в християнській католицькій і нез’єдиненій православній Церкві. Вправді, в найновіших часах історики оспорюють авторство книжки Томи з Кемпіс, але сам зміст остає незмінний. Це справді книжка, писана, як кажуть, кров’ю, — передумана віками життєва християнська мудрість. [1]

Кожна гадка, кожне слово має свій зміст. Покійний о. Йосиф Схрейверс завважив раз, що в поодиноких розділах провідна гадка недотягнена до кінця. Може це й правда, але ніхто «Наслідування Христа» не читає від початку до кінця.

«Наслідування Христа» видаване, як сказано, тисячі разів, постало вже перед 1427 р. Нема нині сумніву, що після Св. Письма це найбільше читана книжка впродовж століть, яка до наших днів не стратила своєї актуальности і почитности та перекладена вже на приблизно 100 мов. Читають її залюбки не лише католики, але і православні нез’єдинені, протестанти і інші, віруючі та невіруючі.

2.Вона поділена на чотири книги. Загально подають, що автором книжки є Тома з Кемпен Гемеркен. Справжній автор невідомий, а називають від XV ст. бодай 35 авторів, між ними св. Бернарда з Клєрво, Бонавентуру, Діонисія Картуського, Івана Герсона і інших. Сам автор скриває себе і лише в І 5,6 — збуває відповідь ось такою заміткою: «Non quaeras, quis hoc dixerit, sed quid dicetur, attende!» Нема сумніву, що то Томі з Кемпіс належиться остання редакція твору.

В І книзі автор старається переконати читача про конечність внутрішнього миру і покори, які можна осягнути через відвернення від світу і від всезнайства, сердечний жаль, свідомість неминучої смерти та Божого суду.

ІІ книга трактує про Боже Царство. До нього входить душа через скорби і терпіння, смуток і опущення, а це царство є в самій душі (ІІ, І, І). Незавідну поміч находить душа в Христі, як в невідлучному приятелеві, що є зразком і дає приклад несення свого хреста. Пеаном в честь хреста і хрестоносців кінчиться ІІ книга.

В ІІІ книзі оспівана велич і роля надприродної ласки в житті людини та видвигнена творча сила. ласки

IV книга — то приготовання до св. Причастя.

Про « Наслідування Христа » існує вже непроглядна література, а найосновнішим твором є: P. E. Puyal, L'auteur du livre «De imitation Christi» 2 vol. Paris 1899-1900.

3.Коли кинути оком в минуле, то перші українські переклади « Наслідування Христа » зробили питомці Духовної Семінарії у Львові, і вони були поширювані в рукописах. Це треба з признанням зазначити. Ці й інші літературні праці та аскетичні переклади і передусім літургічні твори свідчать додатно про їх серйозність духовного звання, нераз заправленого сміховинками.

В 1891 р. був напечатаний переклад Юліяна Насальського з Бережан, а наклад покрив о. Лев Джулинський, парох Лапшина біля Бережан. Ще старший переклад появився в Перемишлі, в 1850-их роках, мабуть о. В. Терлецького. « Наслідування Христа » в церковно-словянській мові вийшло в Почаєві. (Гляди: Шах Ст., Між Сяном і Дунайцем. Мюнхен 1960. стор. 238-241). Переклад єпископа Йосифа Боцяна, то великий поступ вперед. І рідке знання мови, і точність висловів, і філософічне і богословське знання роблять твір незвичайно глибоким і маєстатичним, і щоб його зрозуміти, треба читачеві мати відповідне образування. Далеко легшим, під тим оглядом, є переклад Наталени Королевої.

Переклад єпископа Боцяна появився в кількох перевиданнях. Перше вийшло в 1920 р., в Жовкві, у Видавництві ОО. Василіян, під наглядом самого автора. Опісля, переклад в спадку одержала Духовна Семінарія у Львові, що є його власником. Вона видала друге видання. Цього, очевидно, ніхто тоді, за життя Покійного, не важився оспорювати. Можна радіти, що « Наслідування Христа » находить широкий круг читачів і серед нинішнього, загроженого матеріялізмом, людства.

[1]Гл. « Богословія » 1943-1963 (Т. ХХІ-ХХІV) Кн 1-4, 115-117.