ПОСЛАННЯ ПРО ВИШКІЛ ДИЯКОНІВ І ПОСТІЙНИЙ ДИЯКОНАТ

Дорогі Братя і Сестри!

Євангелист Матей в перших главах своєї Євангелії розказує обширно про зміст Христової проповіді, Його чуда й діяльність, які зібрали біля Христа велике множество людей, що йшли за Ним, або хотіли надовше задержати Його в своєму місті чи селі. На вид такої жажди Божого слова і любови до бога серед мас народу, Ісус завважує, що Його нарід, а з ним пізніше цілий світ є « стомлений і прибитий » і виглядає « немов вівці без пастиря» (Мат. 9,36-37). Тоді наш Спаситель сказав знаменні слова: « Жнива великі та робітників мало, просіть, отже, господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива » (Мт. 9,38).

Тими словами висказав Ісус свою велику журбу про те, хто понесе спрагненому правди людству Його божественне слово істини, хто поведе людей дійсною дорогою до Отця, хто подаватиме правдиве надприродне життя, яким має жити спасенне і відкуплене Ним людство, як Божа Родина. Ісус покликав Сам до тієї великої спасенної своєї праці апостолів. Потім Він кликав постійно працівників для Своєї Церкви - вибрав Матія апостола, покликав Павла і це сталось по Його Вознесенні. І потім постійно Він кличе до тієї євангельської праці тих, що готові віддати Йому своє серце, свій час, здібності, а навіть життя.

Коли число членів християнської громади в Єрусалимі збільшилося, душпастирська праця так помножилася, що апостоли рішили вибрати поміж членами Церкви « сімох мужів доброї слави, повних духа мудрости » (Діяння 6,4). Так постало в Церкві нове служіння, яке назвали дияконатом.

За останніх кілька століть в Католицькій Церкві призабувся цей чин служіння, але великий брак священиків в наших часах пригадав нам про це. На священика останніми віками було звалено обовʼязки і працю, які в перших віках, ще апостольських, були розділені між священиків і дияконів. До цього старинного, мудрого порядку треба нам повернутися сьогодні. Так не тільки збережемо апостольську традицію, але також відтяжимо священиків, які інколи мусять в одну неділю служити кілька єв. Літургій, причащати багато вірних, проповідувати, а крім того відвідувати хворих, старших, самітніх, зайнятися братствами, молоддю, провадити адміністрацію в кількох осередках. При второпнім і традиційнім розподілі душпастирських завдань не одна наша громада віджила б духовно.

Вселенський Собор ІІ Ватиканський закликав Єпископів і цілу Церкву, щоб вони знову впровадили чин дияконів, зокрема таких, які в часі вільному від щоденної праці, якою вони здобувають хліб насушний для себе і своїх родин, могли б помагати священикам (1). Дияконську службу може прийняти чоловік одружений і батько родини при своїм щоденнім ремеслі чи професії.

Щоб мужчину поставити в чин диякона, потрібна йому належна підготовка. Тому із цим посланням відкриваю богословський курс для Постійного Дияконату при Українськім Католицькім Університеті св. Климента в Римі. З огляду на те, що кандидати до постійного дияконату нашої Церкви (тобто на дияконів, які ціле життя з правила залишаються в цьому чині), розкинені по всіх поселеннях цілого світу, підготовчі курси слід концентрувати й обмежувати в часі і те, що звичайно розкладається тижневим навчанням на рік або й два, треба зробити в коротшому часі пильних щоденних викладів і практики в семінарійному гуртожитку. Курс матиме 3 семестри, кожний триватиме один місяць. Навчання і виклади будуть відбуватися в манастирі « Студіон» біля Риму. Перший такий одномісячний семестер розпічнеться І-го липня 1981 р. Ректорат УКУ подасть відповідні інформації про вимоги для впису на курси.

Рукоположення на диякона відбудеться епархіяльним Єпископом, або в порозумінні з ним. Висвячені диякони матимуть обовʼязок брати участь у дальших професійних курсах і семінарах, щоб удосконалювати свою духовну формацію.

Погляньмо так на себе, а, особливо, на майбутність України. Як мало маємо священиків, а які великі потреби розсипаних по цілому світі наших громад. Є вже українські громади, що не мають священика.

Подумаймо в молитві над тим усім. Маймо перед собою зажурене обличчя нашого Спасителя, що хоче нам післати робітників на наше жниво. Бо Він Сам « настановив одних апостолами, інших — пророками, ще інших євангелистами і пастирями, і вчителями для вдосконалення святих на діло служби » (Єф. 4,11-12) і чекає на відповідь з-поміж нас: « Іду, Господи »!

Благословення Господне на Вас!

Дано в Римі при соборі Святої Софії у празник Христового Різдва

(1) Соборовий Декрет про Східні Католицькі Церкви каже: “ Щоб старовинний правопорядок щодо св. Тайни священства знову набрав сили в Східніх Церквах, бажає цей святий Собор, щоб установа постійного дияконату, де вона вийшла з ужитку, знову була встановлена” (Ч. 17).