ПОСЛАННЯ З НАГОДИ ПОСВЯЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ЛЮРДІ

Радіє наше серце кожного разу, коли одержуємо вістку про те, що в якомусь місці наших поселень наші добрі люди з благословенням Божим збудували свій власний храм. Така радісна вістка прийшла тепер з Люрду у Франції, що там уже збудували новий український храм Успення Божої Матері, якого посвячення довершив сьогодні в нашому імені наш помічник Високопреосвящений архиєпископ Мирослав. Це здобуток всієї нашої Церкви на славу Божу і спасення душ, це втіха для всіх жертводавців, які причинились до будови цього храму, це втіха для українських паломників, що будуть молитись у власному храмі, близько славного чудотворного Марійського місця в Люрді і під Її опікою.

Коли в Україні наші церкви позамикані, заборонені, паломництва до численних Марійських чудотворних ікон на Україні не дозволені, наш жертвенний нарід будує для себе і своїх нащадків святі храми на поселеннях, щоб з Богом жити, працювати, молитись і змагатись за кращу долю своєї Церкви й народу, щоб бачити їх вільними і щасливими на рідній землі.

Цей святий храм в Люрді хай пригадує українським паломникам, що Марії-Богоматері наш нарід і Україна завдячують те, що там, на Сході Европи, ми збереглись і не пропали, як інші кочові народи, які загрожували нам загладою, і ми в розсіянні сущі зберегли віру своїх батьків, свій обряд, духовий звʼязок з народом і Церквою у злуці із своїм Главою й Патріярхом та разом з ним з далекої чужини стараємось помогти страждущим братам і сестрам. Наша українська Церква, де б не жили її вірні по всьому світі, є одна із своїм Главою і Батьком. Вона, як добра духовна мати розуміє своїх дітей, іде всюди з ними, хоронить їх і дає найкращу запоруку, що Христове Слово і повнота життя в Христі освячуватимуть їхні душі вже тут на землі. У 1000-літній Ювілей свого засновання св. Володимиром, як помісна Київська Церква Руси-України в єдності і під зверхністю наслідника св. апостола Петра, по

1000-літніх важких зусиллях і змаганнях та кривавих переслідуваннях, вона хоче осягнути своє належне завершення — визнання Патріярхату — на справжню Божу славу, на зміцнення Вселенської Христової Церкви проти наступального атеїзму і на душевне благо всім вірним в Україні і поза Україною.

Перед другою світовою війною унійний зʼїзд у Львові в 300-річчя смерти митрополита Йосифа Велямина Руського, під проводом Слуги Божого Андрея і чотирьох інших владик прийняв такі резолюції:

І. Греко-католицька Церква має старанно розвивати в собі свідомість, що є східною Церквою у єдності з Апостольським Престолом, та берегти східню традицію. Вона має стати для незʼєднаних східніх Церков зразком, що притягає до себе й показує шлях до розквіту та повноти благодатей Святого Духа.

ІІ. Католицизм східнього обряду найкраще підходив для духовости українського народу в минулому і є в силі в майбутньому двигнути ввесь український нарід з релігійно-моральної руїни після сучасного безбожницького лихоліття в Україні.

III. Східній характер українського католицизму в ділянці устрою, обряду й церковної дисципліни повинен спиратися на староукраїнських традиціях, зокрема з часів геройської доби митрополита Руського.

IV. Всі ідеї митрополита Рутського, отже й ідея Київського Патріярхату, є й нині корисні для розвитку українського католицизму і запорукою його розвитку.

Понад 200 нас, учасників цього зʼїзду, світського і монашого духовенства, з яких багато вславились вінцем мучеництва, напередодні найбільшого переслідування нашої Церкви, одноголосно прийняли вищезгадані резолюції, які й далі актуальні й очікують від нас усіх своєї реалізації.

Нинішня історична подія посвячення нашого храму в Люрді відбувається в часі підготови до великого Ювілею 1000-річчя хрещення Руси-України. Христова благодать переродила наших предків у могутній Володимировій імперії, зʼєднала у великий нарід і почала нову добу в історії нашої землі. Наша підготова до цього Ювілею хай пригадує нам цю істину. Наша відповідь повинна принести на цей день Божого посіщення моральну обнову нашого життя у вірі для відбудови християнської України, починаючи від наших поселень, обнови нашого особистого, суспільного й релігійного життя на засадах Христової Євангелії і збереження традицій, зміцнення звʼязку з минувшиною, з духовістю і святими бажаннями Ваших Батьків.

Молю Господа, щоб за посередництвом Пресвятої Богородиці винагородив щедро всіх жертводавців і дав благодать діждатись заспівати благодарственну пісню, коли пішле нам усім і нашій Батьківщині довгождану волю!

Благословення Господнє на Вас!

Дано в Празник Преображення Господа нашого Ісуса Христа при соборі Святої Софії в Римі