ПОСЛАННЯ В СПРАВІ КИЇВСЬКО-ГАЛИЦЬКОГО ПАТРІЯРХАТУ

Високопреосвященним Митрополитам, Архиєпископам, Єпископам, Духовенству і Вірним мир і благословення!

II Ватиканський Собор розбудив і двигнув наново у цілій вселенській католицькій Церкві духовне життя, прибите війнами і спричиненим ним безладдям. Коли це відноситься до цілої Церкви, то зокрема до нашої і в Україні і на поселеннях. Вправді під гнетом безбожницьких переслідувань вона не могла і не може дати вислову своїм відновленим релігійним переконанням, то всежтаки наші вірні на поселеннях промовили в імені цілої нашої Помісної Церкви і усього народу. Передусім піднесена Архиєпископським Синодом наша прадідна справа Київсько-Галицького Патріярхату на II Ватиканському Соборі, викликала небувалий під’йом духа, запал і ревність в усьому нашому народі та тим сконкретизувала і зосередила потугу наших церковних і народніх змагань. У створенні Патріярхату увесь народ побачив з’єдинення сил і скріплення народнього організму та піднесену і усугублену живучість нашої Помісної Церкви. Богослуження, проповіді, збори, промови і письма занесли високу ідею і до найзатишніших і найвіддаленіших хат і родин та врили її глибоко в серце кожного віруючого Українця. Мольби і благання, ухвали і рішення, прохання і звідомлення, знаходили очевидно, і на наших Архиєпископських Синодах завжди сильний відгомін. Тому то наші Владики звернулися окремим письмом з дня 4 жовтня 1969 р. до Святішого Отця Папи Павла VI, щоб Його Святість, на основі переданої влади і поручення II Ватиканського вселенського Собору завершив створенням Патріярхату нашу страдаючу Церкву як помісну в католицькій-вселенській Церкві, на зразок вже існуючих патріярхатів. Дискусії, доказування, переконування і сподівання оживлювали увесь час очікування усього народу. На жаль, у міжчасі витворилися нові, несприятливі для нас церковні і політичні умовини, в наслідок яких, Святіший Отець дав, наразі, відмовну відповідь. Для повного зрозуміння стану речей подаємо на іншому місці в цьому числі «Благовісника» відручне Папське письмо в оригінальному латинському тексті і в українському перекладі.

Не зважаючи на всі наведені арґументи і рації в папському письмі, ми вповні розуміємо і жаль наших вірних. Та все таки треба прийняти цю тимчасову відмову в дусі віри і підчинення, зі спокоєм і відданням Божій волі. Та водночас ми не повинні закладати рук, але далі провадити та розвивати як дотепер, а навіть у сильніше, наше церковне і народне життя в правних межах Верховного Архиєпископства, доки воно не буде завершене Патріархатом, в глибокому переконанні, що все таки він стане дійсністю, бо сила Божої справи мусить взяти верх над усякими людськими перешкодами. В цьому наміренні уділюемо Вам наше Архиєпископське благословення:

Благословення Господнє на Вас, Того благодаттю і чоловіколюбієм завжди, нині і повсякчас на віки віків.

Дано при Храмі святих Сергія і Вакха в Римі

в храмовий празник 20/7 жовтня 1971 р.