СЛОВО З НАГОДИ СЬОМОГО РОКУ ДІЯЛЬНОСТІ УКУ В РИМІ

Які завдання нашого Університету в Римі?

В Українському Католицькому Університеті в Римі почався сьомий рік навчання. З цього приводу Блаженніший Йосиф подав деякі статистичні дані про дотеперішню діяльність, а також вказав на завдання цього університету в сучасній дійсності.

«Звіт з діяльности за минулий академічний рік — сказав Блаженніший Йосиф — був би не зовсім зрозумілий, якщо б не кинути, бодай побіжно, оком на минуле українського університету в Україні. Там за царських часів було кілька університетів, але навчання в них було російською мовою. З прилученням Західної України до австрійської імперії в 1772 р. з часом відкрито двомовний польсько-український університет. Виклади відбувалися, деякі польською, а деякі — українською мовою. В 1917 р. цісар Карло І вирішив відділити українські катедри з двомовного університету і з доданими новими катедрами створити окремий український університет. Воєнні події і розпад імперії не дозволили провести цей плян у діло».

Богословська Академія

«Коли, після закінчення українсько-польської війни, Західна Україна була прилучена до Польщі, українські катедри ліквідовано; остався лише польський університет. Тоді українці створили свій недержавний університет, що впродовж кількох років діяв як Таємний український університет. Після арештів ректора д-ра В. Щурата, професорів і студентів, університет перестав існувати. Залишилися лише студії в духовній семінарії, що була богословським ліцеєм. 1925 року Божий слуга митрополит Андрей покликав мене на ректора духовної семінарії».

«Зараз треба було подумати про привернення студій на університетському рівні. Відбуваючи студійні подорожі до різних європейських країн, можна було бачити, що на Заході існують цілі університети під назвою інститутів, або академій. Польський уряд і далі не хотів згодитися на створення українського університету. Тому треба було взяти популярну на Сході грецьку, платонівську назву “Академія”, вже добре відому в Україні за Петра Могили, а пізніше у православному світі, де й до сьогодні існують духовні академії. Організацію академії у Львові переведено на взір західних університетів. І так у 1927/28 р. постала Богословська Академія, що діяла аж до 1944 р., коли большевики її закрили подібно, як всі інші українські церковні установи. Зразу в Богословській академії були два факультети, опісля три, а при кінці — чотири. В 1939 р. польський уряд був схильний був перетворити академію на український університет. Але вибухла нова війна. Академія проісну…вала ще короткий час за гітлерівської влади; з новим приходом большевиків у 1944 р. її ліквідовано».

«Коли завдяки бл. п. папі Іванові XXIII і за посередництвом американського дипломата Н. Кавена мене звільнено з тюрми, мені стало наглядним, що спричинену впродовж 25 літ наукову порожнечу треба якось заповнити і, наскільки можливо, привернути давнє наукове життя. Правда, в Україні існувало в 1963 р. кільканадцять університетів та інститутів, одначе всі вони були ведені в атеїстичному дусі. Конечним було наукове тіло, що протиставилося б тому станові. Потрібно було створити українську католицьку наукову літературу, зібрати здобутки попередніх 25 літ і продовжувати їх далі. Щоправда, на еміграції існував також Український Вільний Університет і Український Технічно-Господарський Інститут, давніше в Празі і Подєбрадах, пізніше в Мюнхені, але вони не мали богословського факультету чи катедри релігійних знань, у противагу до атеїстичного світогляду режимних високих шкіл України. При тому вони мусили боротися з великими труднощами, щоб зберегти своє загрожене існування».

Університет у Римі

«Український Католицький Університет поставив собі трохи ширше завдання і тому став навіть помічним для вже існуючих високих шкіл: УВУ й УТГІ. Створені катедри українознавства в американських університетах мають обмежений специфічний засяг діяльности. З цих причин у 1963 р. постав Український Католицький Університет, як висока наукова установа церковного права, покликана до життя компетентним авторитетом Української Помісної Церкви. Виклади відбувалися зразу в «Студіоні» над Альбанським озером, а коли викінчено будинок, перенесено їх осідок на вулицю Бочча, 478. Ближчі дані про його створення і діяння за перше п’ятиліття подані в окремому повідомленні, що появиться незабаром п. з. «Перше п’ятиліття Українського Католицького Університету».

«Кожний, хто входить на посілість Українського Католицького Університету, бачить перед собою широку, кількагектарову площу з величним храмом Святої Софії і університетською будівлею. Храм Св. Софії — це зображення Божої Мудрости, що впливає своє невидиме знання у світ. Кожна ангельська і людська постать є окритою Божої Мудрости. Перед університетом відвідувач бачить двох сфінксів, що бережуть і скривають знання: це символи всіх трудівників у здобутті науки. Над входом буде ще вирізьблена “Книга” з написом з Апокаліпси, що висловлює християнську поставу: “Достойний ти взяти книгу і розкрити печаті її” (Одкр. 5,9). А на будинку приковує увагу знаменитий напис українською і латинською мов: “Правда і любов до науки об’єднує в розсіянні сущих”».

Дві заяви

«Найвеличнішою подією в минулім академічнім році було врочисте посвячення храму Святої Софії 27–28 вересня, завершене Святішим Отцем папою Павлом VI, з участю численних кардиналів, єпископів, духовенства і понад 5.000 вірних з різних країн світу. Після цього відбувся концерт, на якому голова послів християнської демократії Джуліо Андреотті у своїй промові сказав пам’ятні слова: “Не було легко додати до списка, може, вже й неначе повного, римських церков, таких численних і так багатьох стилів, — не було легко долучити до видатного числа наукових і культурних установ, італійських і чужих, які знаходяться в нашому місті, щонебудь нове. Однак саме це сталося: собор, присвячений Святій Софії, і прибічна будівля українського університету в ісході становлять дві нові появи, супроти яких, і я вірю — християнський Рим та ввесь світський Рим, може і повинен зайняти гідну поставу, з признанням і подивом”».

«Останнім завершуючим словом була промова Святішого Отця: “Ми з радістю визнаємо подвійник цього діла, він бо на оцій римській землі засвідчує подвійне традицію Української Католицької Церкви: одну — релігійну, через здвигнення цього нового храму, і другу — культурну, через заснування, ще тільки в початковій стадії, але багатонадійну і в сучасну хвилину такого знаменитого, нового Українського Католицького Університету, що особливо відзначається студіями історії й думки України”».

На кінець Блаженніший Йосиф сказав: «Український Католицький Університет подібно, як ідея патріархату в цілій українській Церкві, об’єднює увесь український народ на цілій земній кулі. Своїми творами він проникає в науковий і громадський, український і чужомовний, світ; між бл. 1.000 різними університетами світу починається називатися і УКУ. Під тими авспіціями і з попереднім дорібком вступаємо, за Божою допомогою, в новий, сьомий академічний рік».