ПРОМОВА В БРАЗИЛІЇ

Всесвітліший Пане Ґубернаторе, Екселенціє — преосвященніший Владико архиєпископе, Достойні представники урядів, Дорогі Браття і Сестри!

З глибоким і запертим віддихом причалили ми — українські Владики — до Вашої бразилійської землі і Папани, бо вони найдальше віддалені від України і через війни такі важкі були звʼязки. Щоб навідати цю могутню католицьку і дуже врожайну та славну з її кавових і пшеничних ланів, кермовану мудрим правительством країну, а ще більше, щоб побачити наш стотисячний український нарід і нашу Церкву на цій гостинній землі. А гостюють на ній наші люди вже майже сто літ і розгоспо-дарились як на рідній землі. Наша Церква і наш нарід в Україні не спускали свого бачного батьківського ока з українських поселенців в Бразилії, а передусім у перших початках дрожали за їх долю і майбут-ність. Слуга Божий Митрополит Андрей, цей великий соборник нашої Церкви і Народу, усю силу свого геніяльного і далекозорого ужа і всі немічні фізичні сили свого здоровʼя посвячував для бразилійської Церкви і народу, щоби їх закріпити на бразилійській і паранській землі та не дати їм знидіти в перших часах поселення. Опісля приїздили тут архи-єпископи Константин Богачевський і Кир Іван Бучко, щоби остаточно за поміччю кардинала Камара осягнути оснування українського католицького спископства в іБразилії і Парані в особі Преосвященного Кир Йосифа Мартинця. Нехай всемогутня рука Господня благословить цю могутню і розлогу державу та її українських громадян в дальших століттях на славу Божу і бразилійського, паранського і українського народів на цій високо благородній землі св. Хреста.