ПРОМОВА НА СВЯТКОВІЙ ІНАВГУРАЦІЇ АКАДЕМІЧНОГО РОКУ 1935/36

Як по наполонських війнах, так і по всесвітній борні зачеркнений напрям дій заломився. В історії почався новий період. Людина стала шукати інших шляхів, бо дотеперішні допровадили її до пропасти й відвели від Бога, її початку й ціли. Почала вона шукати інших шляхів у державнім устрою, суспільних установах, формах життя, тощо. Очевидно, всесвітня війна затронула й науку, її організаційні клітини та внутрішні методи. Не диво, що як ціле новочасне життя переходило важку суту, так теж кріза не минула й науки. Кожний, кому дорога була наука та її здобутки, питав із тривогою, кудою вона піде й які прибере види. Назагал можна сказати, що хоч зісувано її в громадськім житті на підрядне місце, то вона задержує, щоправда з трудом, своє становище. Технічні, експериментальні й емпіричні науки мимо матеріяльного зубожіння поступили навіть дуже наперед. Остали ще позаду єдино спекулятивні науки, але й ті ставлять уже щораз то твердші кроки.

Одною з небезпечних передвоєнних хиб в орґанізації науки була гіперспеціялізація і розчленування її на різні, від себе незалежні, ділянки. Такий стан унеможливлював вироблення суцільного світогляду на високих школах. Щоби запобігти цьому, почали передусім німецькі університети оголошувати виклади про світогляд (Weltauffassung). Католицькі університети пішли у цьому напрямку, щоби зуніфікувати університет, запобігти розбиттю та дати обєднюючу синтезу всіх наук. Що більше, вони приписали для усіх слухачів усіх виділів однорічний курс стислої фільософії. В цей спосіб студент може виробити собі суцільний погляд на світ і одержати кріпку основу до поглиблення знання у поодиноких ділянках. Щойно тоді слухач може із зрозумінням і хісном увійти в інститути, наукові семинарі, лябораторії, тощо. Уніфікація всіх і розвій поодиноких ділянок — це головне завдання повоєнної сучасної науки. З цього випливає дальший факт, що точка тяготіння на високих школах пересувається з викладів на семинарійні вправи. Значить, із загального на одиничне образування, і то так, щоб допровадити до самостійної праці й тим самим розвинути наукову продукцію. Цей напрям ставить багато більші вимоги до слухача й жадає не лише пасивного відбирання, але й активної співпраці. Запроваджено теж річні іспити й тим виключено з високих шкіл т. зв вічних студентів.

Другою точкою, на яку звернули повоєнні університети сторожку увагу, є виховання студента. Передвоєнні, передусім німецькі, з також французькі університети не брали під увагу цієї сторінки. Вправді в академічних приписах були назначені кари за проступки, але це був лише неґативний, а не позитивний провід. Студент, полишений сам собі, сходив частогусто на бездоріжжя. Незвязана свобода вчорашнього гімназійного учня легко давалася надуживати й тягнула за собою жахливі наслідки. Академічні часи це найбільш небезпечні літа. Молодий чоловік не закріпив ще свого характеру, не випробував його у вирі життя, хоч саме академічний період рішає про інтелектуальну й моральну вартість і надає напрямок на будучі літа. Студент завершує щойно свій характер і творить світогляд. Річ іде отже про те, щоб впродовж академічних студій студент найшов відповідне середовище та пізнав глибше змисл життя. Узгляднення педаґоґічного моменту у викладах і поза ними — оце друта риса змагань повоєнної високої школи. Вправді анґлійські й американські колєджі, передусім у Кембріджі й Оксфорді задержуючи середнєвічну традицію, обмежували свободу студента, а мастри, тютори і сапервайзери наглядали над його поведінкою, на його товариські форми, співжиття фізичний спорт фахові спосібності і тим виховували цілого чоловіка. Та цей спосіб не прийнявся на континенті та його зрозуміння розбудилося щойно по війні.

Коли річ іде про нашу Академію, то вона, користаючи з високої освіти й досвіду ВПр. Основника, старається примінити найновіші методи сучасних високих шкіл. Із свого завдання вивязується вона тимбільше, що йде тут передусім про виховання малодого духовенства, яким піклується Духовна Семинарія. Під науковим оглядом кожний слухач переходить фільософічний курс, а на заведених семинарах, диспутах і репетиціях має нагоду заправлятися до самостійної наукової праці. Академія може бути спокійна, бо цей спосіб є випробуваний і затверджений Церквою.

У минулому році живчик життя Академії бив ще живіше. Ректором Академії на третє трьохліття іменував ВПр. Митрополит о. Проф. Др. Йосифа Сліпого.

Управу доповнено іменованням Проректора в особі о. Проф. Др. Тита Мишковського.

На Фільософічному Виділі прийшли три нові сили. Грецьку мову на місце пок. дир. Івана Бабія став викладати Др. Михайло Соневицький, а історію музики Др. Борис Кудрик. Відкрито нову катедру історії Сходу, на яку покликано Проф. Др. Івана Крипякевича, загально відомого в нас історика. Своїми викладами вони причинилися до розбудови Фільософічного Виділу.

Разом викладало на Фільософічному Виділі 11 професорів, на Богословському 15. Разом весь Професорський Збір числив 26 сил.

На засіданнях Професорської Колєґії з 7. IV. і 10. V. 1935. р. переведено габілітацію о. Др. Миколи Конрада на основі його праці про „старовинну фільософію". Її рецензували о. Проф. Др. Йосиф Сліпий і о. Проф. Др. Андрій Іщак.

Рівно ж 10. V. 1935. р. предложено на надзвичайного Професора Др. Володимира Залозецького. Справу реферував о. Проф. Др. Йосиф Сліпий.

Виклади були оголошені друком, тому не буду над тим довше задержуватися. Згадаю лише, що на Богословському Виділі вели: Др. Іван Чорняк - Біблійний Семинар, Проф. Др. Микола Чубатий — Семинар Історії Унії, о. Доц. Др. Лев Глинка — Семинар Канонічного Права і н. Проф. Др. Андрій Іщак — Гомілєтичний Семинар.

На Фільософічному Виділі були чинні такі Семинарі: Церковно-словянської Мови - п. н. Проф. Др. Константина Чеховича, Історії близького Сходу — п. н. Проф. Др. Івана Крипякевича, Мистецтва — н. Проф. Др. Володимира Залозецького. Велику живучість виказав заложений краєзнавчий гурток.

Для улегшення іспитової техніки потворено Іспитові Комісії, а саме: на Теольогічному Виділі — Біблійну, Доґматичну, Пасторально-моральну, Історично-правничу; на Фільософічному: Фільольогічну й Стисло-фільософічну.

Музей Академії під проводом Др. Михайла Драгана виказує приріст 226 експонатів. Замітні є ікони з XVI ст., старі портрети, плащениці, хрести, тощо. Роботи в Музею ішли біля інвентаризації, чищення, реставрації ікон; перевішано в двох кімнатах експонати так, що дві великі салі займають ікони XIV.—XVI. ст. Молодші уміщено в інших салях і по довгих коридорах. Зроблено 4 габльотки і 1 шафу на фелони.

Др. Ярослав Пастернак перевів разом з Др. М. Драґаном в Побережу коло Галича розкопи княжої церкви (ротунди). Крім цього Др. Я. Пастернак зробив із слухачами в околиці Львова ще кілька археологічних екскурсій.

З наукових праць випечатала Б. Академія два томи Історії Духовної Семинарії як І. і ІІ. тт. „Праць Б. Академії", а ІІ. частину творів Митрополита Андрея як XIV. т. „Праць Б. Академії". Рівно ж випечатала Звіт з діяльности Академії за друге трьохліття (1931—1934) та оголосила друком програму викладів за 1. і 2. семестри акад. року 1934/35. Історичний Семинар видав І. т. свого Архіву студій про Мелетія Смотрицького.

З рамени Б. Академії брали участь в Унійному З'їзді в Пинську о. н. Проф. Др. Андрій Іщак, о. Доц. Др. Лев Глинка, о. Др. Іван Чорняк і Секретар Академії, о. Петро Хомин. О. Др. Л. Глинка виголосив там реферат на тему: „Єдність кат. Церкви та різнородність обрядів.

Бібліотека під управою Мґр. філ. Ярослава Чуми за останній рік виказала прибуток 400 томів і числить приблизно півтора тисячі чисел. Крім цього професори й слухачі користають з бібліотек Духовної Семинарії, Богосл. Наукового Товариства, Національного Музею, НТШевченка, університету та Оссолінеум. Відкрито й наукову робітню. Обмін наладнала Бібліотека в минулому році з 15-ма видавництвами.

Слухачів вписалося на Теольогічному Виділі в зим. семестрі 194 звичайних і 1 надзвичайний; на Фільософічному 170 — разом 365. В літньому семестрі на Теол. Виділі 193 і 2 надзвич.; на Філ. Виділі 168 — разом 361 і 2 надзв. Абсолюторію одержало 49 слухачів. У порівнанні з 1933/34 акад. роком число слухачів зросло о 45. Крім Галицької Провінції були ще слухачі з Виленщини, Холмщини, Волині, Чехословаччини, Югославії, Болгарії і Румунії.

В Квестурі під проводом о. Петра Козіцького запроваджено нові індекси з матрикуляційними картами й нові блянкети абсолюторії.

Каса Б. Академії виказує оборот коло 180.000 зол.

Підведені підсумки свідчать, що Б. Академія вдержує завдяки щедрости ВПр. Митрополита білянсову рівновагу під матеріяльним оглядом, а під науковим оглядом зріст слухачів, по-більшення професорських сил, переведені нові габілітації, опубліковані твори. Утверджена опінія у науковому світі вказує на зростаючу силу Б. Академії. Очевидно, говорити про інтелєктуальний і моральний вплив Б. Академії на українське громадянство нині ще передчасно. Про це зможуть видати суд грядучі покоління.

Всежтаки переведена Апостольським Престолом візитація в особі о. Протоконзультора Івана Гудечека і позитивна оцінка дотеперішньої праці перед Богом і історією утверджують нас у переконанні, що йдемо правим шляхом.

13 жовтня 1935 р.