ПРОМОВА З НАГОДИ 20-Ї РІЧНИЦІ ЗВІЛЬНЕННЯ З КАТОРГИ
6 febbraio 1983
Проповіді, промови
XIV
Мої Дорогі!
Коли тому двадцять літ Святіший Отець Іван Двадцять-третій вийшов стрічати мене по моїм виході на волю, він стрінув мене зі словами, які розважав перед тою хвилиною і записав їх у своїм щоденнику. То були слова з «Наслідування Христа»: «Щаслива година, коли Ісус кличе нас від сліз до душевної радости».
Ці слова маю постійно на думці тепер, коли згадую наче сон вісімнадцять літ невол, коли станув я на вільну землю, коли опинився між моїм вільним народом, хоч і на чужині, коли ось згадуємо спільно з подякою перед Богом цю хвилину радости.
Для священика, пастиря властиво не існує в світі ні воля, ні невигода, ні невигода, смуток, ні радість, успіхи чи неуспіхи. Христовим свідком треба нам бути у всіх обставинах життя, ці обставини життя дають різні нагоди для проповіді Христа і лише збільшують або зменшують в цім нашім обовʼязку, але з труднощами чи без труднощів— ми несемо славу Божу перед світом і радісну вістку про Христове спасення, і визволення.
Можу з великим Христовим апостолом Павлом сказати про цю хвилину визволення тому двадцять літ його словами: «І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з вами на розвиток вам і радість у вірі, щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас» (Фил. 1,25-26).
Прийшов я і остався з вами, щоб розвинути працю, потрібну на хвалу Богові в нашім Народі, щоб не тріюмфував ворог, щоб не панував глум над Богом, але щоб ожила правда, воля, справедливість і слава нашого боголюбивого Народу.
Сьогодні старанням нашого вірного вояцтва з Англії ми поблагословили памʼятну таблицю на вічне між нами поминання Генерала Тараса Чупринки. Це збільшує наше торжество, бо цим згадуємо того, що в молитвою на устах і навіть з вервицею в руках ставив сміливий спротив тим, що хотіли поневолювати землю Батьків наших. І хоч у пʼятдесятих роках замовкла зброя Української Повстанської Армії, то її воїни не склали добровільно цієї зброї, але жертвою життя і своєю кровʼю вони освятили Українську Землю і стали її добривом та заповітом для майбутніх поколінь, як це мовив і свідченням свого життя утвердив вже сьогодні леґендарний Головний Командир УПА — Генерал Тарас Чупринка — Роман Шухевич.
Усім нашим Борцям нехай буде честь і памʼять з вдячністю, що хотіли нас бачити вільними і за те дали своє життя.
Не забудьмо згадати всіх тих наших Братів і Сестер, що там в царстві диявола, яке він встиг собі зорганізувати на землі, далі боряться, терплять Христа ради і нашої помочі і єдности з нами потребують.
Нехай ця хвилина буде піддержкою для них в першу чергу, щоб вони відчули теж силу тієї Христової потіхи висловленої Томою Кемпійським: «Щаслива година, коли Ісус кличе нас від сліз до душевної радости».
Благословення Господне на Вас!
Рим, Собор Святої Софії



