ПРОМОВА НА ЗАКІНЧЕННЯ СИНОДАЛЬНИХ НАРАД

Преосвященніший Митрополите! Дорогі Владики!

Хай буде імʼя Господнє благословенне, що знова зійшлись ми в мирі із доброю волею спільно потрудитись добрим нашим народом і нашими нарадами злегшити його долю, піднести його надії і подати йому напрям на перехрестях численних доріг, на яких ми найшлися в сьогоднішній складній ситуації у світі. Чи не чекає наш нарід від нас проводу, голосу поучення і поради в своїй дорозі до вічности і тут на землі серед дочасних справ? І чи готується вояк до бою, коли сурма дає невиразний знак? — питався св. Павло.

Нашими нарадами ми дали виразний знак цього одного проводу.Ми спільно радились, як Владики одної української помісної Церкви, якої не можна ділити, ані територіями, ані кордонами, ані законами.Ми маємо бути одною Церквою, де б її вірні і ми самі не находились.То було моє старання від хвилини, коли я появився на волі і побачивВас розсипаних по цілому світі без одности, без одного проводу і одного рідного духа. То була причина, чому те давне бажання наших попередників створити український патріярхат на базі наших прав я поставив на денне світло і почав його здійснювати.

Прохаю над тим глибоко вастановитись, передумати, щоб тими справами жити, ними наш нарід виховувати і його ними провадити. Ми є відповідальні за нашу Церкву і за наш нарід. То страшна відповідальність.

Наші спільні наради і зустрічі, Ваша єдність і єдиномисліє із патріярхом — це спільне несення тієї відповідальности. Її не можна поділити і взяти собі якусь тільки частку, бо нас поділених знищить кожний, хто тільки цього забажає. Тому радію, що тієі одности бажаємо і для неї хочемо працювати.

Про це гарно говорив нам Преосвященний Митрополит.

Дорогі Владики!

Перед нами тисячоліття нашої Церкви! Церкви Києво-Галицької, до якої ми всі належимо, де б ми не находились. Ця Церква, без уваги на насильне включення її у московську патріярхію, існує!!! Існує вона вже тепер, як патріярша Церква. Цей її стан є єдиною можливістю відродити християнське життя в Україні, відсепарувати себе від імперіяльної московської патріярхії і усунути трагічний післяберетейський роздор.Наш патріярший статує дасть основу, щоб запобігти евентуальним спорам, які виникнуть в часі вільного життя в Україні. Патріярший статус стане заборолом перед зазіханням московської патріярхії з одного боку і перед інтеґруванням нашої Церкви в латинську з другого.

Наголошую патріярший статус, бо він не вмирає і мою особу я ставлю все на другому місці. Помісність і патріярхат — то наше право. Жийте тією ідеєю, бороніть її і будуйте її творчо. Хай милосердний Бог нам в тому помагає.

Дякую Вам щераз. Благословення Господне на Вас!

Рим

† Йосиф Патріярх і Кардинал